Описание окружающей местности

Соборная площадь (Октябрьская, Ленина)

В самом центре Павлограда на площади в 1845 г. на пожертвования жителей был возведен величественный Свято-Вознесенский Собор (см.фото), белый с зелеными куполами. Это была каменная трехпрестольная церковь с главным престолом в память Вознесения Господня, южный престол – в честь Покрова Божьей матери, северный – святых апостолов Петра и Павла. В 1935 г. с Вознесенского Собора сняли колокола, звон которых некогда был слышен на расстоянии 30 км, разграбили церковное имущество. 20 марта 1936 г. храм был взорван. В 1998г. на месте, где стоял взорванный храм, был установлен Памятный крест.
В повседневной жизни города на Соборной площади живописно располагался базар, а в «царские дни»- дни государственных праздников, площадь приводилась в образцовый порядок и на ней после окончания торжественного богослужения в соборе, устраивался военный парад: роты под гром и раскаты военного духового оркестра 135-го Керчь-Еникольского полка проходили церемониальным маршем перед командиром полка и городским руководством.
С одной стороны к Соборной площади примыкал «городской бульвар», а с другой – главная улица с находившейся на ней мужской гимназией. А на другой стороне – здание городской управы, построенное в 1904 – 1908 гг. (сейчас это здание почты). Здание трехэтажное, на 1-ом этаже находилась Городская Дума, парикмахерская, музыкальный салон, аптека. На 2-ом этаже был расположен зал для выступления приезжих театральных трупп, проведения балов местного дворянства. В годы советской власти в этом здании помещался УКОМ (уездный комитет) большевистской партии, горсовет, редакция уездной газеты «Плуг и молот». Здесь же помещалась редакция одной из первых на Украине печатной комсомольской газеты «Клич красной молодежи» и молодежного журнала «Юный коммунар».
В 1920 г. с целью усиления политической работы в прифронтовых районах юга по указанию В.И. Ленина ВЦИК принимает решение послать на Украину агитпоезд «Октябрьская революция» во главе со всероссийским старостой (председателем ВЦИК ) М.И. Калининым. 3 июня 1920 г. Калинин выступал на Соборной площади. В 1960 г. на здании была закреплена мемориальная доска: «Здесь, на городской площади 3 июня 1920 г. на общегородском красноармейском митинге выступал с речью председатель ВЦИК М.И. Калинин».
В честь Великой Октябрьской Социалистической революции Соборная площадь была переименована в Октябрьскую, а после смерти В. И. Ленина в 1924 г. площадь стали называть площадью Ленина.
На площади была братская могила красных латышских стрелков, которые преданностью революции и советской власти добыли себе легендарную славу, их по праву называли солдатами Ленинской гвардии. В могиле были похоронены 3 человека:
1.Вайнян Роберт Петрович – командир 41 стрелковой дивизии, похоронен 15 января 1920 г.
2. Волгин – комиссар продовольственного отряда.
3.Соловьев – командир латышского запасного стрелкового полка.


В 1935 г. могила перенесена на кладбище по ул. Караванченко.
В годы оккупации Павлоградщины немецко-фашистскими захватчиками на площади стояли виселицы, на которых были повешены партизаны.
Павлоградцы высоко ценят революционные и боевые заслуги своих дедов и отцов. На площади в 1970 г. был установлен памятник борцам революции и участникам гражданской и Великой Отечественной войн (скульптор С.Кантор, архитектор Крикин). Памятник изготовлен Одесским художественным комбинатом. В 1980 г. на площади был установлен памятник В.И. Ленину к 110-й годовщине со дня рождения.
В послевоенное мирное время на площади проводились и проводятся различные мероприятия: демонстрации, митинги, парады.
23 мая 2000 г. депутаты горсовета приняли решение о том, что отныне центральная площадь города будет называться Соборной. Это название восстанавливает историческую справедливость.

Взято с:  http://pavlonews.info/news/categ_2/36004.html

pavlograd-official.org

_____________________________________________________________________________________________

Соборна площа (Жовтнева, Леніна)

У самому центрі Павлограда на площі в 1845 р. на пожертви мешканців був зведений величний Свято-Вознесенський Собор (див.фото), білий із зеленими куполами. Це була кам'яна трехпрестольная церква з головним престолом в пам'ять Вознесіння Господнього, південний престол - на честь Покрова Божої матері, північний - святих апостолів Петра і Павла. У 1935 р. з Вознесенського Собору зняли дзвони, дзвін яких колись було чути на відстані 30 км, розграбували церковне майно. 20 березня 1936 храм був підірваний. У 1998р. на місці, де стояв підірваний храм, було встановлено Пам'ятний хрест.
У повсякденному житті міста на Соборній площі мальовничо розташовувався базар, а в «царські дні» - дні державних свят, площа наводилася в зразковий порядок і на неї після закінчення урочистого богослужіння в соборі, влаштовувався військовий парад: роти під грім і гуркіт військового духового оркестру 135 -го Керч-Енікольского полку проходили церемоніальним маршем перед командиром полку і міським керівництвом.
З одного боку до Соборної площі примикав «міський бульвар», а з іншого - головна вулиця з перебувала на ній чоловічого гімназією. А на іншому боці - будівля міської управи, побудована в 1904 - 1908 рр.. (зараз це будівля пошти). Будинок триповерховий, на 1-му поверсі містилася Міська Дума, перукарня, музичний салон, аптека. На 2-му поверсі був розташований зал для виступу приїжджих театральних труп, проведення балів місцевого дворянства. У роки радянської влади в цій будівлі містився Уком (повітовий комітет) більшовицької партії, міськрада, редакція повітової газети «Плуг і молот». Тут же містилася редакція однієї з перших на Україні друкованої комсомольської газети «Клич червоної молоді» та молодіжного журналу «Юний комунар».
У 1920 р. з метою посилення політичної роботи в прифронтових районах півдня за вказівкою В.І. Леніна ВЦВК приймає рішення послати на Україну агітпоїзд «Жовтнева революція» на чолі зі всеукраїнським старостою (головою ВЦВК) М.І. Калініним. 3 червня 1920 Калінін виступав на Соборній площі. У 1960 р. на будинку була закріплена меморіальна дошка: «Тут, на міській площі 3 червня 1920 на загальноміському червоноармійському мітингу виступав з промовою голова ВЦВК М.І. Калінін ».
На честь Великої Жовтневої Соціалістичної революції Соборна площа була перейменована в Жовтневу, а після смерті В. І. Леніна в 1924 р. площа стали називати площею Леніна.
На площі була братська могила червоних латиських стрільців, які відданістю революції і радянської влади здобули собі легендарну славу, їх по праву називали солдатами Ленінської гвардії. У могилі були поховані 3 людини:
1.Вайнян Роберт Петрович - командир 41 стрілецької дивізії, похований 15 січня 1920
2. Волгін - комісар продовольчого загону.
3.Соловьев - командир латиського запасного стрілецького полку.


У 1935 р. могила перенесена на кладовищі по вул. Караванченко.
У роки окупації Павлоградщіни німецько-фашистськими загарбниками на площі стояли шибениці, на яких були повішені партизани.
Павлоградці високо цінують революційні і бойові заслуги своїх дідів і батьків. На площі в 1970 р. був встановлений пам'ятник борцям революції і учасникам громадянської і Великої Вітчизняної воєн (скульптор С. Кантор, архітектор Крікін). Пам'ятник виготовлений Одеським художнім комбінатом. У 1980 р. на площі було встановлено пам'ятник В.І. Леніну до 110-ї річниці від дня народження.
У післявоєнний мирний час на площі проводились і проводяться різні заходи: демонстрації, мітинги, паради.
23 травня 2000 депутати міськради прийняли рішення про те, що відтепер центральна площа міста буде називатися Соборній. Ця назва відновлює історичну справедливість.