Любка — історична місцевість , колишній хутір, що розташовувався на території Святошинського лісу на захід від Біличів.
Святошинським лісом протікає річка , на якій ще до кінця 18 століття було влаштовано гребельку та млинок. Біля млинка виник невеликий хутір, що отримав назву річки-Любка. Згідно зі «Сказаниям о населенных местностях Киевской губернии» Л.Похилевича, в 60-х роках ХІХ ст. на хуторі було лише 3 хатки, де мешкало 15 осіб. Поруч була криничка із доброю водою.
На початку ХХ століття, згідно із «Списком населенных мест Киевской губернии» 1900 р., на хуторі Любка Білогородської волості Київського повіту було 5 дворів та мешкало 25 осіб, головним заняттям мешканців було хліборобство. 1923 року хутір було включено до меж Києва.
За даними статистичного довідника 1932 р., на хуторі Любка мешкало 56 осіб.
За всю свою історію Любка так і залишалася невеличким хутірцем, загубленим серед лісу. Однак історія Любки склалася трагічно — у жовтні 1943 року, після того, як партизани підірвали поїзд на розташованій поруч із хутором залізницею, окупанти спалили хутір і знищили усіх його мешканців. По війні хутір не відновлювали.
1980 року на місці хутора встановили пам'ятний знак.
Любка - историческая местность Киева, бывший хутор, располагавшийся на территории Святошинского леса западнее Беличей.
Святошинским лесом протекает река Любка, на которой еще до конца 18 века были устроены плотинка и мельница. У мельницы возник небольшой хутор, получивший название реки - Любка. Согласно «Сказанию о населенных местностях Киевской губернии» Л.Похилевич, в 60-х годах XIX в. на хуторе было всего 3 домика, где жили 15 человек. Рядом был колодец с хорошей водой.
В начале ХХ века, согласно «Списку населенных мест Киевской губернии» 1900 г., на хуторе Любка Белогородской волости Киевского уезда было 5 дворов и проживало 25 человек, главным занятием жителей было земледелие. 1923 хутор был включен в пределы Киева.
По данным статистического справочника 1932 г. на хуторе Любка проживало 56 человек.
За всю свою историю Любка так и оставалась небольшим хутором, затерянным в лесу. Однако история Любки сложилась трагически - в октябре 1943 года, после того, как партизаны взорвали поезд на расположенной рядом с хутором железной дороге, оккупанты сожгли хутор и уничтожили всех его жителей. После войны хутор не восстанавливали.
В 1980 году на месте хутора установили памятный знак.
