Долобецкий остров [TR/13798]

Ствол поломанного дерева обвитый диким виноградом
Ствол поломанного дерева обвитый диким виноградом
ТАЙНИК
Тип: Традиционный
Класс: Природный
Прогулка
Сезонные ограничения отсутствуют
КООРДИНАТЫ (WGS84)
(видны только зарегистрированным пользователям)
МЕСТНОСТЬ
Украина
Киевская обл.
ОЦЕНКИ ТАЙНИКА [?]
Доступность: 1
Местность: 1
РЕЙТИНГ
4.14Нашли: 13
АТРИБУТЫ [?]
ПАСПОРТ ТАЙНИКА
ЭКСПОРТ ТОЧКИ
ПОКАЗАТЬ НА КАРТЕ
БОЛЬШЕ КАРТ
Автор: Egoar
Создан: 14.07.2013
(отредактирован 22.07.2013)
Компаньоны: Mysyk

Описание окружающей местности

По своему опыту можем уверенно сказать, что о существовании острова Долобецкий в Киеве знает небольшой процент киевлян, а о его интересном историческом путь и ценной природе - вообще единицы. Однако оптимизма добавляет тот факт, что если мы назовем этот остров по другому, а именно Гидропарк (ибо южная его часть действительно вместе с соседним Венецианским островом входит в это известное в Киеве места отдыха), то заинтересованной аудитории станет явно больше. Если же речь зайдет о дальнейшем будущем Гидропарке, то немного найдется тех, кто хотел бы увидеть эту территорию застроенной. Ведь никто не хочет потерять эту замечательную зону отдыха. Однако, чтобы сохранить этот «тихий рай» нам, в частности, необходимо очень хорошо знать, в чем заключается ценность Долобецкого острова.

Остров этот находится севернее Венецианского острова (который обычно и называют Гидропарком). От Труханова острова Долобецкий отделен Долобецким проливом, а от Горбачихи рукавом, который согласно лоции 1982 носил название рукав Горбачей.

Остров имеет почти прямоугольную форму, вытянутую с севера на юг. Роговидными заливом и небольшим Центральным озером (реликтами прежней пролива) остров разделен на две части. Южная часть низменная, в нее с юго-запада врезается небольшой роговидный залив, к западу от которого поперек острова находится старица - Центральное озеро (названия наши). Северная часть выше, западный и северный берега острова имеют характерные невысокие прибрежные обрывы, у основании которых находятся узкие песчаные пляжи. Вдоль западного побережья острова и по его центру тянутся песчаные гряды. Восточное побережье северной части низменное, рассеченные пересохшими реликтовыми руслами бывших днепровских водотоков.

Тело острова образовано аллювиальными песчаными наносами Днепра, кое-где выходящими на поверхность в виде дюн, которые очень слабо закреплены растительностью.

История

Древняя история Долобецкого острова теряется во мраке веков. Однако, ему повезло. Ведь он не потерялся как множество других крупных и малых урочищ в истории. Воспоминания о Долобском озере в Киеве сохранили для нас древнерусские летописи. И место это было связано с событиями, которые имели для тогдашней Руси первостепенное значение.

В начале XII в. Русь сильно страдала от нового степного врага - половцев (куманов или кипчаков). Вражеские нападения приходили внезапно и вызывали значительный вред. После нападений кочевники быстро исчезали в степях. Учитывая это, единственным эффективным методом борьбы с ними мог быть поход на их становище, чтобы навязать им тельную битву и наголову разбить. Поход такой нуждался в объединении сил всех русских князей и это безусловно было лучшим применением их сил чем бесконечные междоусобные войны. Идея объединенных походов принадлежала одному из киевских князей - Владимиру Мономаху (киевский великий князь, 1113-1125 гг), который с детства находясь в своем родном Переяславе (город-крепость на границах со степью) знал что такое половецкая угроза.

Поэтому года 1103 по инициативе князя Владимира Мономаха в Киеве состоялся съезд князей по обороне юго-русского пограничья от половцев. Летопись сообщает об этом так «В лето 6611. Вложи Богъ ную серьдце Русьскимь княземъ мысль благу, Святополку [и] Владимиру, и снястася думать на Долобьске; и седе Святополк это своею женой, а Володимеръ съ своею дружиною, а въ единомь шатръ ». Через восемь лет в 1111 по инициативе Мономаха князья вновь встречаются у Долобского: «И приде Володимеръ, и сретостася на Долобьске, и седоша ве единомъ шатер».

На протяжении всего времени исследования краеведы не могут договориться, где же располагалось Долобское озеро. М. Берлинский отмечал только, что «на одном из островов было видно остаток Долобского озера, которое когда-то соединялось с омуте». Впрочем начиная с трудов известного натуралиста и охранника природы М.В. Шарлеманя, история связывает локализацию этого озера с Трухановым. Он в частности писал «... древнее Долобское озеро », правильнее Долобский старик и урочище, что его окружало, были на Трухановом острове и сохранились до нашего времени под названием Старика или Десенка (имеется в виду именно фрагмент заостровного рукава - второго протока в устье Десны, а не Матвеевский залив, - старое название которой также Старик - авт.) и урочища под измененным названием Довбычка или Долбычка. Жители местных сел хорошо знают эти последние названия, других названий местность не имела. Очевидно на этом основании переправу в южной части Труханова острова рядом с устьем современной Десенка носит название «Довбычка». Интересно заметить , что в конце XIX в. и в начале ХХ в. на южном конце Труханова острова была также залив, которую население называла «Довбык».

Таким образом, разгадка локализации Долобского озера связана не с Матвеевское заливом и озерами системы Бабьего, образовавшиеся при формировании западного полуострова Труханова в результате переотложения размытой в ХVIII в. Почайнинской косы, а с современным Долобецким островом, который в XII-XIX вв. был восточной частью Труханова острова и отделялся от остального острова заливом, что, наверное, и звалась дулебским (Долобском) озером. В наше время это Долобецкий пролив (Довбычка).

Для собраний князья использовать нейтральную территорию. Действительно, все днепровские острова в то время к Киеву не относились. Ближайшее со стороны сухопутного Черниговского тракта был именно Долобский полуостров. Вполне возможно, что именно здесь где-то и было расположено место встреч князей.

Подтверждение локализации Долобецкого озера на Трухановом (еще раз отметим, что Долобецкий был его частью) находим в грамоте Сигизмунда I от 1510, который передает оз. Долобское во владение Никольскому монастырю: «И мы им на то дали сесь наше письмо: пусть они тое озеро наше Долобеск с устья в острове Тихонов держат». «Озеро Долобоцкое» на Трухановом острове упоминается в документах XVIII в., Существуют и свидетельства XIX в.

Было ли в месте княжеских встреч на Долобском какое-то городище, остается неизвестным. Впрочем, скорее всего располагался летний хозяйственный двор.

Едва ли не первую попытку объяснить происхождение этого названия совершил М.В. Шарлемань. В частности он писал: «Возникает сравнения названий:« Подол »с« Долобском ». Это слова одного значения от корня «долл.», а появление в некоторых летописях варианта «Дулебское» наводит его на мысль, что это название происходит от этнонима «дулебы» (как называли славянское племя на Волыни). По мнению же А. Смаль с дулибами это название не имеет ничего общего, зато сближение микротопонимах Долобском (Долобском, Долобский) и апелятива долина (долл.) может иметь место, но с более расширенным значением чем то предлагает М.В. Шарлемань. Исследовательница считает, что первично это название могло означать «долина, заполняется водой». Это подтверждают исторические и физико-географические данные: «Среди этого (Труханова) острова находится древнее озеро, которое весной заполняется водой называется Долобском».

В то же время, правдоподобной версии она считает происхождение этого названия от слова довбыты, но не в смысле довбыты лодки-долбленку, а в плане того, что речные рукава пробивают (выдалбливают) себе новые русла. Со временем название Долобецкого озеро трансформировалась в Довбычка.

В общем, топоним Долобское озеро оказался очень живучим. Урочище продолжает упоминаться в летописях 1508, 1510, а также в конце ХVII ст. в царской грамоте Никольскому монастырю, а также в ХVIII и XIX в. Это может свидетельствовать о значимости урочища в древности.

Для того чтобы понять как сформировался Долобецкий остров мы должны изначально понимать, что в нем сейчас объединены две части. Обе они произошли от Труханова острова: северная, еще долгое время представляла собой часть Труханова острова, а южная, некоторое время входила в состав левобережного урочища, впоследствии острова Венецианского.

На одной из древнейших карт Труханова острова 1750 мы уже можем увидеть будущий Долобецкий остров, наиболее восточную часть Труханова острова, при этом будущая южная часть острова уже частично отделена заливом (вероятно - то же Долобское озеро), северная же - представляет с островом одно целое.

На карте 1842-43 и 1846 мы видим, что русло заостровного рукава отделило будущую северную часть Долобецкого острова от Труханова, южная же временно присоединилась к Труханову.

Вероятно деятельность паводковых вод носила переменный характер и то одна то другая часть Долобецкого острова отделялись от Труханова. Деснянские воды действительно «продовбувалы» себе каждый раз новый путь.

В частности, на карте 1855 видно, что залив между северной частью современного Долобецкого и Труханова острова увеличился.

На карте же 1865 мы видим отделенной от Труханова только южную часть Долобецкого острова. Такие колебания можно объяснить тем, что в части с рассматриваемых карт могло быть использовано более раннюю картографическую основу. Так карта Киевской и Полтавской губернии 1915 г., составленная по съемкой 1868 все еще показывает северную часть совр. Долобецкого острова соединенную с Трухановым. Южная же часть показана как отдельный остров.

На формирование Долобецкого острова в его современных абрисах сильно повлияли меры по регулированию Днепра. В частности, в 1883 запруды у выхода из Чертороя отклонили воду к правому берегу. В 1884 г. несколько выше середины Чертороя была построена плотина с переливом, а для движения воды прорыт канал в Старый Черторой - проливы между Горбачихой и совр. Долобецким островом. Таким образом фактически северная часть совр. Долобецкого окончательно оформилась как остров, южная же часть вследствие заиления Венецианского пролива присоединилась к острову Венецианский.

В 1971-73 г.г. северная часть современного Долобецкого острова показана отделенной от Труханова и представляет собой отдельный остров. В то же время южная его часть в это время объединилась с Венецианским островом. Хорошо заметно это и на карте 1883 г.

На карте же 1896 г. впервые видим, что остров подписан как Долобецкий - но это только южная часть современного Долобецкого острова. Зато северная его часть тогда называлась «урочище Угол». Обе части вследствие перекрытия островного рукава соединены с левым берегом дамбами. Пролив между Венецианским и островом Долобецкий непрерывен.

Согласно картографии начала ХХ в. Долобецкий продолжал состоять из двух частей. Северная его часть в результате работ по перекрытию заостровного рукава остается присоединена к левому берегу - урочищу Горбачиха, а южная уже не только присоединена дамбой к левому берегу, но и к Венецианскому острову.

Довоенные советские картографические материалы не дают нам каких-либо тогдашних названий связанных с современным Долобецким островом. По состоянию на 1931 г. северная часть современного Долобецкого острова оставалась соединенной с левым берегом дамбой так, что вход в Русановский пролив был перекрыт. Южная часть совр. Долобецкого острова была отделена от Венецианского острова проливом.

На схеме же следующего 1932 г. показано другую ситуацию. Здесь южная часть совр. Долобецкого острова соединена с Горбачихой, они отделены от левого берега проливом, в то время как южная часть совр. Долобецкого острова соединена с Венецианским, а также с левым берегом.

На карте 1936 г. мы видим: соединенные между собой Горбачиху и северную часть современного Долобецкого острова, которые отделены от левого берега лишь заливом.

Несоответствие между данными 1931, 1932 и 1936 г.г. объясняется, наверное, использованием на карте 1931 г. более ранней гидрологической обстановки. Что касается пролива, отделявшую массив Долобецкий - Горбачиха от левого берега (на карте 1932 г.), то она, вероятно возникала только при разливе Днепра. Это подтверждается немецким аэрофотоснимком 1941 г.

Некоторые очень интересные довоенные подробности сохранила до нас педантичная немецкая картография. Так, на карте Киева 1943 г. находим местное название «урочище Долобецкое» в отношении южной части совр. Долобецкого острова. Что интересно, по состоянию на 1943 показано застройку на западном побережье этого фрагмента (вероятнее всего, довоенную - дача?), а также небольшое пойменное озеро в его южной части. Северная же часть совр. Долобецкого снова обозначена как «урочище Угол».

Анализ аэрофотоснимков 1941-1943 гг также позволяет объяснить вышеописанные изменения островного - полуостровного статуса тогдашних составляющих Долобецкого острова. Ведь во время весенних наводнений деснянские воды направлялись не только в Черторой. Значительная их часть образовывала мощный водоток Старым Чертороем и Русановским проливом. Все это приводило к откладыванию в указанных проливах, а также в Долобском и Венецианской протоке большой массы аллювия. После падения воды это приводило к образованию в них крупных песчаных отмелей, которые объединялись в отдельные пойменные массивы.

Аэрофотоснимки позволяют нам также охарактеризовать тогдашние ландшафты этих урочищ. Это были участки заливных лугов, ксерофитные луга на песчаных дюнах, невысокие ивовые заросли, а также небольшие участки пойменного иво-осокорового леса.

Лишена леса и южная часть будущего Долобецкого острова, как это видно на одном из предвоенных снимков.

Карта Киева 1947 показывает между Венецианским и южной частью Долобецкого острова пролив. Остров все еще состоял из двух частей.

Снимок 1959 не дает убедительных доказательств того, что в настоящее время территория южной части совр. Долобецкого острова все еще оставалась связанной с Венецианским островом. Хотя пролив между островами, если и был, то очень узкий.

На карте 1960г. Долобецкий остров уже показан как единый массив. Это наверное первая из известных нам карт, которая подает его в таком виде. Так что можно считать его формирования закончилось именно в это время, вероятно вследствие заиления пролива между обеими частями. В результате образовались современные неглубокое Центральное озеро и роговидными залив.

Карты 1979, и 1987 также подают Долобецкий как единый массив. При этом на карте 1987 он снова показан разделенным поперечной заливом примерно пополам (вероятно это объясняется использованием старой топоосновы).

На карте 1960 Венецианский пролив между Долобецким и Венецианским островами уже хорошо заметным. В 1961-1974 гг в связи с гидронамывом Русановки почву брали с Русановского пролива, а также искусственного обводного канала. Это окончательно закончило отсоединения Долобецкого острова от Венецианского.

В 1966 г. через Венецианский пролив перекинули железобетонный Венецианский мост, соединивший Венецианский и Долобецкий острова и направил поток отдыхающих в южную часть острова Долобецький. Мост является однопролетном, арочный, железобетонный. Инженер В. Коваль, архитекторы А. Ильяшенко, В. Суворов и И. Шпаро. Длина 144 м, ширина 10 м. (В настоящиее время (2013г.) реставрируется).

После сооружения Каневской ГЭС крупнейшая река Украины стала значительно шире. Подпор воды привел к замедлению течения. В свою очередь это привело к частичному заилению и зарастанию участков русла. Ситуацию после сооружения Каневского водохранилища лучше характеризует лоция Днепра 1982 г.

На этой лоции мы снова встречаем и гидроним «Долобецкий остров», который употребляется и поныне. После войны Долобецкий не стал объектом застройки, он вошел в новою концепцию паркового использования территории Днепровских островов и пойменных урочищ. Впрочем, в последствии на восточном побережье Долобецкого острова в роговидными заливе располагалось РОП 5. На освоенной южной территории Долобецкого острова устроили пляж и спортивные площадки. Зато северная часть этого острова оставалась нарушенной. Со следов антропогенной деятельности здесь следует вспомнить неизвестного назначения бетонный резервуар с насыпанным вокруг него насыпями.

Читать полностью: http://h.ua/story/342663/

 

 

Українська версія

З свого досвіду можемо впевнено сказати про існування острова Долобецький у Києві знає невеликий відсоток киян, а про його цікавий історичний шлях та цінну природувзагалі одиниці. Проте оптимізму додає той факт, що якщо ми назвемо цей острів по іншому, як то наприклад Гідропарк (бо південна його частина дійсно разом з сусіднім островом Венеціанським входить до цього знаного у Києві місця відпочинку) зацікавленої аудиторії явно побільшає. Якщо ж мова зайде про подальше майбутнє Гідропарку то небагато знайдеться тих, хто волів би побачити цю територію забудованою. Адже ніхто не хоче втратити цю чудову зону відпочинку. Проте щоб зберегти цей «тихий рай» нам, зокрема необхідно дуже добре знати в чому полягає цінність Долобецького острова.
Острів цей знаходиться на північ від Венеціанського острова (який зазвичай і називають Гідропарком). Від Труханового острова Долобецький віддалений Долобецькою протокою, а від Горбачихи рукавом, який згідно лоції 1982 р. носить назву рукав Горбачів.
Острів має майже прямокутну форму, витягнуту з півночі на південь. Рогоподібною затокою та невеликим Центральним озером (реліктами колишньої протоки) острів розділений на дві частини. Південна частина низинна, в неї з південного заходу вдається невелика Рогоподібна затока, на захід від якої впоперек озера знаходиться стариця – Центральне озеро (назви наші). Північна частина вища, західний та північний береги острова мають характер невисоких прибережних урвищ, при основі яких знаходяться вузькі піщані пляжі. Вздовж західного узбережжя острова та по його центру тягнуться піщані гряди. Східне узбережжя північної частини низинне, розсічене пересохлими реліктовими руслами колишніх дніпрових водотоків.
Тіло острова утворено алювіальними піщаними наносами Дніпра, що подекуди виходять на поверхню у вигляді дюн, які дуже слабко закріплені рослинністю.

В плині історії


Давня історія Долобецького острова губиться в мороку віків. Проте, йому пощастило. Адже він не загубився як безліч інших великих та малих урочищ в історії. Спогади про Долобське озеро у Києві зберегли для нас давньоруські літописи. І місце це було пов’язано з подіями, які мали для тогочасної Русі першорядне значення.

На початку ХІІ ст. Русь сильно потерпала від нового степового ворога – половців (куманів чи кипчаків). Ворожі напади приходили раптово і спричинювали значну шкоду. По нападах кочівники швидко зникали у степах. Зважаючи на це, єдиним ефективним методом боротьби з ними міг бути похід на їх стійбища, щоб нав’язати їм вальну битву і наголову розбити. Похід такий потребував об’єднання сил усіх руських князів, що безумовно було кращим застосовуванням їх сил ніж нескінченні міжусобні війни. Ідея об’єднаних походів належала одному за наймудріших київських князів – Володимиру Мономаху (київський великий князь, 1113-1125 рр.), що з дитинства перебуваючи у своєму рідному Переяславі (місто-фортеця на кордонах зі степом) знав що то є половецька загроза.

Тож року 1103 р. з ініціативи князя Володимира Мономаха у Києві відбувся з’їзд князів щодо оборони південно-руського прикордоння від половців. Літопис повідомляє про це так «В лето 6611. Вложи Богъ ву серьдце Русьскимь княземъ мысль благу, Святополку [и] Володимиру, и снястася думати на Долобьске; и седее Святополкь се своею дружиною, а Володимеръ съ своею дружиною, а въ единомь шатръ». Через вісім років у 1111 р. з ініціативи Мономаха князі знову зустрічаються біля Долобського: «И приде Володимеръ, и сретостася на Долобьске, и седоша ве единомъ шатре».

Впродовж усього часу дослідження краєзнавці не можуть дійти згоди, де ж розташовувалося Долобське озеро. М. Берлінський зазначав тільки, що «на одному з островів було видно залишок Долобського озера, яке колись з’єднувалося з Чорториєю». Втім починаючи з відомого натураліста та охоронця природи М. В. Шарлеманя, пов’язувала локалізацію цього озера з Трухановим. Він зокрема писав «…давнє Долобське «озеро», правильніше Долобський старик та урочище, що його оточувало, були на Трухановому острові й збереглися до нашого часу під назвою Старика або Десьонки (мається на увазі саме фрагмент заострівного рукава-другого струменя у грилі Десни, а не Матвіївська затока стара назва якої також Старик – авт.) та урочища під зміненою назвою Довбичка, або Долбичка. Жителі місцевих сіл добре знають ці останні назви, інших назв місцевість не мала. Очевидно на цій підставі приплав у південній частині Труханового острова поруч з гирлом сучасної Десьонки носить назву «Довбичка». Цікаво зауважити.., що в кінці ХІХ ст. та на початку ХХ ст. на південному кінці Труханового острова була також затока, яку людність називала «Довбик».

Таким чином, розгадка локалізації Долобського озера пов’язана не з Матвіївською затокою та озерами системи Бабиного, що утворилися під час формування західного півострову Труханового внаслідок перевідкладення розмитої у ХVIII ст. Почайнинської коси, а з сучасним Долобецьким островом, який у XII-ХІХ ст. являв собою найбільш східну частину Труханового острова, і відділявся від решти острову затокою, що, напевне, і звалася Дулебським (Долобським) озером. У наш час це Долобецька протока (Довбичка).

Для зборів князі мали використовувати нейтральну територію. Дійсно, всі дніпровські острови у той час до Києва не відносилися. Найближчим з боку суходільного Чернігівського тракту був саме Долобський півострів. Цілком можливо, що саме тут десь і було розташоване місце зустрічей князів.

Підтвердження локалізації Долобецького озера на Трухановому (ще раз зазначимо, що Долобецький був його частиною) знаходимо у грамоті Сигізмунда І від 1510 р., що передає оз. Долобське у володіння Микільському монастирю: «И мы им на то дали сесь наш лист: нехай они тое озеро наше Долобеск с устьем в острове Тихонове держат». «Озеро Долобоцкое» на Трухановому острові згадується у документах ХVIII ст., існують і свідчення ХІХ ст.

Чи було в місці князівських зустрічей у Долобського якесь городище, залишається невідомим. Втім, скоріше за все розташовувався літній господарський двір.

Чи не першу спробу пояснити походження цієї назви здійснив М. В. Шарлемань. Зокрема він писав: «Виникає порівняння назв: «Поділ» з «Долобським». Це слова одного значення від пня «дол», а поява в деяких літописах варіанта «Дулебское» наводить його на думку, що ця назва походить від етноніма «дулеби» (як називали слов’янське плем’я на Волині). На думку ж О. Смаль з дулібами ця назва не має нічого спільного, натомість зближення мікротопоніма Долобське (Долобськ, Долобський) та апелятиву долина (дол) може мати слушність, але з більш розширеним значенням ніж те що пропонує М. В. Шарлемань. Дослідниця вважає, що первинно ця назва могла означати «долина, що заповнюється водою». Це підтверджують історичні та фізико-географічні дані: «Серед цього (Труханового) острова знаходиться давнє озеро, яке весною заповнюється водою, що називається Долобським».

У той же час найправдоподібнішою версією вона вважає походження цієї назви від слова довбити, але не у значенні довбити човна-довбанку, а в плані того, що річкові рукави пробивають (видовбують) собі нові русла. З часом назва Долобецьке озеро трансформувалася у Довбичку.

Загалом топонім Долобське озеро виявився дуже живучим. Урочище продовжує загадуватися у літописах 1508 р., 1510 р., і навіть наприкінці ХVIІ ст. у царській грамоті Микільському монастирю, а також у ХVIІІ та ХІХ ст. (імовірно, збереглось і у сучасності у формі топонімів Долобецький острів, Долобська протока). Це може свідчити про значущість і загальну відомість цього урочища у давнину.

Для того щоб зрозуміти як сформувався Долобецький острів мусимо від початку розуміти, що в ньому наразі об’єднанні дві частини. Обидві вони походять від Труханового острова: північна, ще довгий час являла собою частину Труханового острова, а південна, певний час входила до складу лівобережного урочища, згодом острова Венеціанського.

На одній з найдавніших мап Труханового острова 1750 р. ми вже можемо побачити майбутній Долобецький острів, що являв собою найбільш східну частину Труханового острова, при цьому майбутня південна частина острова вже частково відокремлена затокою (імовірно те саме Долобське озеро), північна ж - являє з островом одне ціле.

На мапі 1842-43 та 1846 рр. ми бачимо, що русло заострівного рукава від’єднало майбутню північну частину Долобецького острова від Труханового, південна ж тимчасово приєдналася до Труханового.

Імовірно діяльність повеневих вод носила перемінний характер і то одна то інша частина Долобецького острова відособлялася від Труханового. Деснянські води дійсно «продовбували» собі щоразу новий шлях.

Зокрема на мапі 1855 р. видно, що затока між північною частиною сучасного Долобецького та Трухановим островом зросла.

На мапі ж 1865 р. ми бачимо відділеною від Труханового тільки південну частину Долобецького острова. Такі коливання можна також пояснити тим, що в частині за аналізованих мап могло бути використано більш ранню картографічну основу. Так мапа Київської та Полтавської губернії 1915 р., складена за зйомкою 1868 р. все ще показує північну частину суч. Долобецького острова з’єднану з Трухановим. Південна ж частина показана як окремий острів.

На формування Долобецького острова в його сучасних абрисах сильно вплинули заходи з регулювання Дніпра. Зокрема у 1883 р. напівзагатою біля виходу з Чорторию воду відхилили до правого берега. У 1884 р. дещо вище середини Чорторию було збудовано загату з переливом, а для руху води прорито канал до Старого Чорторию – Протоки між Горбачихою та суч. Долобецьким островом, що через протоку між північною та південною частинами суч. Долобецького острова вливався до суч. Долобецької протоки (тоді затоки). Таким чином фактично північна частина суч. Долобецького остаточно оформилася як острів, південна ж його частина внаслідок замулення сучасної Венеціанської протоки приєдналася до острова Венеціанський.

У 1971-73 р.р. північна частина сучасного Долобецького острова показана відділеною від Труханового являє собою окремий острів. У той же час південна його частина в цей час об’єдналася з Венеціанським островом. Добре помітно це і на мапі 1883 р.

На мапі ж 1896 р. вперше бачимо острів підписаний як Долобецький – але то лише південна частина сучасного Долобецького острова. Натомість північна його частина тоді називалася «урочище Кут». Обидві частини внаслідок заходів з перекриття за острівного рукава з’єднані з лівим берегом дамбами. Протока між Венеціанським та островом Долобецький неперервна.

Згідно картографії початку ХХ ст. Долобецький продовжував складатися з двох частин. Північна його частина внаслідок робіт з перекриття заострівного рукава залишається приєднана до лівого берега – урочища Горбачиха, а південна вже не тільки приєднана дамбою до лівого берега. але й до Венеціанського острова.

Довоєнні радянські картографічні матеріали не дають нам яких-небудь тогочасних назв пов’язаних з сучасним Долобецьким островом. Станом на 1931 р. північна частина сучасного Долобецького острова залишалася сполученою з лівим берегом греблею так, що вхід до Русанівської протоки був перекритий. Південна частина суч. Долобецького острова була відділена від Венеціанського протокою.

На схемі ж наступного 1932 р. показано відмінну ситуацію. Тут південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Горбачихою, вони від’єднанні від лівого берега протокою, у той час, як південна частина суч. Долобецького острова сполучена з Венеціанським, а також з лівим берегом.

На мапі 1936 р. ми бачимо: сполучені між собою Горбачиху та північну частину сучасного Долобецького острова, які від'єднанні від лівого берега лише затокою.

Невідповідність між даними 1931, 1936 та 1932 р.р. пояснюється, напевне, використанням на мапі 1931 р. більш ранньої гідрологічної обстановки. Що ж до протоки, що відділяла масив Долобецький – Горбачиха від лівого берега (на мапі 1932 р.), то вона, імовірно виникала лише під час розливів Дніпра. Це підтверджується німецьким аерофотознімком 1941 р.

Деякі дуже цікаві довоєнні подробиці зберегла до нас педантична німецька картографія. Так, на мапі Києва 1943 р. знаходимо місцеву назву «урочище Долобецьке» у відношенні до південної частини суч. Долобецького острова. Що цікаво, станом на 1943 р. показано забудову на західному узбережжі цього фрагменту (найімовірніше, довоєнну, - дачі?), а також невелике заплавне озеро у його південній частині. Північна ж частина суч. Долобецького знову позначена як «урочище Кут».

Аналіз аерофотознімків 1941-1943 рр. також дозволяє пояснити вищеописані зміни острівного – півострівного статусу тодішніх складових Долобецького острова. Адже під час весняних повеней деснянські води спрямовувалися не тільки у Чорторий. Значна їх частина утворювала потужний водотік Старим Чорториєм та Русанівською протокою. Все це призводило до відкладання у вказаних протоках, а також у Долобській та Венеціанській протоці великої маси алювію. Після спадання води це призводило до утворення у них великих піщаних мілин, які ніби об’єднували окремі заплавні масиви. На зазначеному знімку видно такі мілини біля входу до Старого Чорторию (протоки між урочищем Кут (північна частина суч. Долобецького) та лівим берегом), на південному закінченні Долобської протоки (між Трухановим та Долобецьким), а також у західній частині протоки між двома частинами сучасного Долобецького (суч. Долобецьке озеро та затока).

Аерофотознімки дозволяють нам також охарактеризувати тогочасні ландшафти цих урочищ. Це були ділянки заплавних лук, ксерофітні луки на піщаних гривах, невисокі вербові зарості, а також невеликі ділянки заплавного вербово-осокорового лісу.

Позбавленим лісу виглядає і південна частина майбутнього Долобецького острова, що видно на одному з передвоєнних знімків.

Мапа Києва 1947 р. показує між Венеціанським та південною частиною Долобецького острова протоку. Острів все ще складався з двох частин.

Знімок 1959 р. не дає переконливих доказів щодо того, що у цей час територія південної частини суч. Долобецького острова все ще залишалася пов’язаною з Венеціанським островом. Хоча протока між островами, якщо і була, то дуже вузька.

На мапі 1960 р. Долобецький острів вже показаний як єдиний масив. Це напевне перша з відомих нам мап, що подає його в такому вигляді. Так що можна вважати що його формування закінчилося саме в цей час, імовірно внаслідок замулення протоки поміж обома частинами. Внаслідок цього утворилися сучасні неглибоке Центральне озеро та Рогоподібна затока.

Карти 1979, та 1987 рр. також подають Долобецький як єдиний масив. При цьому на мапі 1987 р. він знову показаний розділеним поперечною затокою приблизно навпіл (імовірно це пояснюється використанням старої топооснови).

На мапі 1960 р. Венеціанська протока між Долобецьким та Венеціанським островами є добре помітною. В 1961-1974 рр. у зв’язку з гідронамивом Русанівки ґрунт брався з Русанівської протоки а також штучного обвідного каналу. Це остаточно закінчило від’єднання Долобецького острова від Венеціанського.

В 1966 р. через Венеціанську протоку перекинули залізобетонний Венеціанський міст, що з’єднав Венеціанський та Долобецький острови та спрямував потік відпочиваючих у південну частину острова Долобецький.Міст однопрогінний арковий, залізобетонний. Інженер В. Коваль, архітектори О. Ільяшенко, В. Суворов та І. Шпара. Довжина 144 м., ширина 10 м.

Після спорудження Канівської ГЕС найбільша ріка України стала значно ширшою. Підпір води призвів до уповільнення течії. У свою чергу це спричинило часткове замулення та заростання ділянок русла. Ситуацію після спорудження Канівського водосховища якнайкраще характеризує лоція Дніпра 1982 р.

На цій лоції ми знову зустрічаємо і гідронім «Долобецький острів», який уживається і по сьогодні. Після війни Долобецький не став об’єктом забудови, адже увійшов до нової концепції паркового використання території Дніпровських островів та заплавних урочищ. Втім згодом на східному узбережжі Долобецького острова у Рогоподібній затоці розташовувалося РОП 5. На освоєній південній території Долобецького острова влаштували пляж та спортивні майданчики. Натомість північна частина цього острова залишалася не порушеною. З слідів антропогенної діяльності тут слід згадати лише невідомого призначення бетонний резервуар з насипаним навколо нього насипом.



Читати повністю:
http://h.ua/story/342663/

Описание тайника

Содержимое тайника

1. Юбилейный рубль (1970 г.)
2. 15 коп.(1985 г.)
3. Медалька 800 лет Руставели
4. Значок с гербом (город неизвестен)
5. Феритовое кольцо
6. Зары для нард
7. Колокольчик
8. Свисток
9. USB -> PS/2
10. Зажигалка
11. Пинцет

Интернет-блокнот

Отметить все Убрать все отметки Распечатать интернет-блокнот тайника Оставить запись в интернет-блокноте тайника RSS-канал интернет-блокнота тайника Отправить ответ на виртуальный вопрос Добавить фотографии посещения тайника Оценить свои впечатления от посещения тайника Рекомендовать тайник Сообщить о проблеме с тайником Спрятать все Показать все

Кельтика (30.08.2016 07:48:34)
Взят 28.08.2016
Хорошая прогулка, несмотря на изматывающую жару. Чуть дальше места закладки расположен нудистский пляж, чтобы не смущать отдыхающих на нём своей камерой, ушли в другую сторону))
Риэн_де_Ашес (24.07.2015 13:53:18)
Посетили тайник 23 июля. Нашли довольно легко. Даже на самом краю острова очень много рыбаков и отдыхающих. Положили всякие ништяки и упаковали контейнер в файл.
Borys (01.06.2015 20:43:57)
La_Volpe (11.04.2015 16:31:44)
Алексеи4 (19.03.2015 20:24:06)
digger87 (09.06.2014 00:44:36)
Lyashenlo (03.03.2014 00:21:20)
ыьфпфмм (01.03.2014 20:22:16)
Yahid (12.01.2014 19:38:03)
stopka (05.01.2014 22:47:06)
TOHuK (02.09.2013 23:03:52)
Razor_2537 (29.07.2013 20:21:29)
Авторизация
E-mail:
Пароль:
Запомнить меня
Входя в игру, я обязуюсь соблюдать Правила
Зарегистрируйтесь
Забыли пароль?
Выбор тайника
Название:
Расширенный поиск

Поиск по сайту
Мини-карта сайта
Экспорт новостей
Новые тайники
Новые фотоальбомы
Интернет-блокноты

Наши партнеры

Скачать приложение Геокешинг на Google Play.

Скачать приложение Геокешинг на Apple Store.

Скачать приложение Геокешинг на Windows Phone.

Архив
Карта 0 Карта 1 Карта 2 Карта 3 Карта 4 Карта 5 Карта 6 Карта 7 Карта 8 Карта 9 Карта 10 Карта 11 Карта 12 Карта 13 Карта 14 Карта 15 Карта 16 Карта 17 Карта 18 Карта 19 Карта 20 Карта 21 Карта 22 Карта 23 Карта 24 Карта 25 Карта 26 Карта 27 Карта 28 Карта 29 Карта 30 Карта 31 Карта 32 Карта 33 Карта 34 Карта 35 Карта 36 Карта 37 Карта 38 Карта 39 Карта 40 Карта 41 Карта 42 Карта 43 Карта 44 Карта 45 Карта 46 Карта 47 Карта 48 Карта 49 Карта 50 Карта 51 Карта 52 Карта 53 Карта 54 Карта 55 Карта 56 Карта 57 Карта 58 Карта 59 Карта 60 Карта 61 Карта 62 Карта 63 Карта 64 Карта 65 Карта 66 Карта 67 Карта 68 Карта 69 Карта 70 Карта 71 Карта 72 Карта 73 Карта 74 Карта 75 Карта 76 Карта 77 Карта 78 Карта 79 Карта 80 Карта 81 Карта 82 Карта 83 Карта 84 Карта 85 Карта 86 Карта 87 Карта 88 Карта 89 Карта 90 Карта 91 Карта 92 Карта 93 Карта 94 Карта 95 Карта 96 Карта 97 Карта 98 Карта 99 Карта 100 Карта 101 Карта 102 Карта 103 Карта 104 Карта 105 Карта 106 Карта 107 Карта 108 Карта 109 Карта 110 Карта 111 Карта 112 Карта 113 Карта 114 Карта 115