Автор: Kavuntur
Создан: 03.05.2016
Опубликован: 04.09.2016
(отредактирован: 04.09.2016)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Тайник из серии "Деревянные храмы Украинских Карпат"
Село Кострино, расположенное в Великоберезнянском районе Закарпатской области, согласно официальным данным было основано в 1549 году. Средняя высота над уровнем моря – 289 м. Через населенный пункт проходит автодорога Н-13 Львов - Ужгород и железнодорожная магистраль Ужгород - Сянки. В селе начинается туристический маршрут на хребет Яворник (синяя маркировка). Из представляющего интерес для путешественников следует отметить несколько минеральных источников и старый храм Покрова Пресвятой Богородицы, являющийся оригинальным памятником бойковского деревянного зодчества.
Первая деревянная церковь в селе Кострино была построена в 1451 году на старом кладбище в Нижней Ростоке, которая в то время относилась к Кострино и является частью современного села Костринская Ростока. Вторую деревянную церковь построили в 1602 году в части села под названием Старое Кострино, недалеко от того места, где стоит нынешняя Покровская церковь. Вторая церковь простояла 43 года и довольно быстро пришла в запустение. После этого, в третьем месте, в 1703 году поставили церковь, перевезенную из села Сянки Турковского уезда Галичины (на Львовщине). Там она была возведена в 1645 г.
По легенде, жители Кострино долго выбирали место для приобретенного сооружения, перенося деревянные брусья то в одно урочище, то в другое. В конце концов, учитывая постоянную угрозу затопления вследствие разливов реки Уж, церковь расположили на пригорке в центре села. Если забраться повыше, то со склона холма откроется захватывающая картина: храм как на ладони, живописные пирамидальные крыши его верхов вырастают на фоне прекрасной декорации - горного хребта с темными пятнами лесов и проталинами пастбищ, внизу змейкой вьется вспененный Уж, а рядом с ним вдаль бежит лента шоссе.
В момент своего создания церковь была классического бойковского стиля, с доминирующей по высоте средней маковкой. В 1761 году был проведен ремонт и частичная перестройка. Считается, что именно в том году башня над бабинцем была увеличена. Тем не менее, согласно записям местного священника, надстройка башни состоялась лишь во время «большого ремонта» 1898 года, стоившего 500 форинтов. Во время ремонта перекрыли крышу новой дранкой и обновили иконостас. Надстройка колокольни над западной частью, которая по высоте превзошла центральный сруб, придало сооружению черты типичные для лемковской архитектуры - высота башенок нарастает к бабинцу. Строители при этом сохранили в колокольне форму шатровых верхов бойковских храмов. Длина церкви - 15 метров, ширина - 7, высота башни от фундамента - 14 метров.
Изначально церковь была Святомихайловской и только потом стала Покрова Пресвятой Богородицы, в связи с чем были сделаны некоторые корректировки в иконостасе.
Еще во время освободительной войны Лайоша Кошута в 1848–1849 гг. самый большой колокол церкви был экспроприирован на военные нужды. Звон оставшихся двух очень не нравился прихожанам. И в 1898 году церковь заказала три колокола (130 кг, 54 кг, 32 кг) у мастера Шандора Ласло из села Малые Геевцы. Все бы да ничего, но новые колокола показались церковной общине слишком маленькими, и в 1899 году она снова обратилась к Ласло, отдав ему два колокола из трех и заказав большие колокола.
То, что Покровская церковь сохранилась до наших дней, можно назвать чудом. В 1865 году сельская община заказала проект нового каменного храма и выбрала участок. Очевидно, из-за отсутствия средств строительство долго не начинали. Наконец решили построить церковь на месте деревянной и приступить к работе в 1914 году, но началась Первая мировая война. После войны собранные деньги обесценились, и деревянная красавица была спасена.
В 1950 г. был перерисован иконостас. В 1970-х годах церковь реставрировали. Был полностью заменен "гонт" (дранка), старые кресты заменили точными копиями из бляхи. В 1976 году интерьер оббили картоном. Внутри сохранилась деревянная резьба XVIII в.
Источники:
Тайник з серії "Дерев'яні храми Українських Карпат"
Село Кострина, розташоване в Великоберезнянському районі Закарпатської області, згідно з офіційними даними було засновано в 1549 році. Середня висота над рівнем моря - 289 м. Через населений пункт проходить автодорога Н-13 Львів - Ужгород і залізнична магістраль Ужгород - Сянки. У селі починається туристичний маршрут на хребет Явірник (сине маркування). Для мандрівників буде цікавим кілька мінеральних джерел і старий храм Покрова Пресвятої Богородиці, що є оригінальним пам'ятником бойківського дерев'яного зодчества.
Перша дерев'яна церква в селі Кострина була побудована в 1451 році на старому кладовищі в Нижній Розтоці, яка в той час належала до Кострина і є частиною сучасного села Костринська Розтока. Другу дерев'яну церкву збудували в 1602 році в частині села під назвою Стара Кострина, недалеко від того місця, де стоїть нинішня Покровська церква. Друга церква простояла 43 роки і досить швидко прийшла в запустіння. Після цього, в третьому місці, в 1703 році поставили церкву, перевезену з села Сянки Турківського повіту Галичини (на Львівщині). Там вона була зведена 1645 р.
За легендою, мешканці Кострина довго вибирали місце для придбаної споруди, переносячи дерев'яні бруси то в одне урочище, то в інше. Зрештою, з огляду на постійну загрозу затоплення внаслідок розливів річки Уж, церкву звели на пагорбі в центрі села. Якщо забратися вище, то зі схилу пагорба відкриється захоплююча картина: храм як на долоні, мальовничі пірамідальні дахи його верхів виростають на тлі прекрасної декорації - гірського хребта з темними плямами лісів і проталинах пасовищ, внизу змійкою в'ється спінений Уж, а поруч з ним вдалину біжить стрічка шосе.
У момент свого створення церква була класичного бойківського стилю, з домінуючою по висоті середньою маківкою. У 1761 році був проведений ремонт і часткова перебудова. Вважається, що саме в тому році вежа над бабинцем була збільшена. Проте, згідно із записами місцевого священика, надбудова вежі відбулася лише під час «великого ремонту» 1898, що коштував 500 форинтів. Під час ремонту перекрили дах нової дранкою і оновили іконостас. Надбудова дзвіниці над західною частиною, яка по висоті перевершила центральний зруб, додало спорудженню риси типові для лемківської архітектури - висота башт наростає до бабинця. Будівельники при цьому зберегли в дзвіниці форму шатрових верхів бойківських храмів. Довжина церкви - 15 метрів, ширина - 7, висота вежі від фундаменту - 14 метрів.
Спочатку церква була Святомихайлівська і тільки потім стала Покрова Пресвятої Богородиці, в зв'язку з чим були зроблені деякі коригування в іконостасі.
Ще під час визвольної війни Лайоша Кошута в 1848-1849 рр. найбільший дзвін церкви був експропрійовано на військові потреби. Дзвін останніх двох дуже не подобався прихожанам. І в 1898 році церква замовила три дзвони (130 кг, 54 кг, 32 кг) у майстра Шандора Ласло з села Малі Ґеївці. Все б так нічого, але нові дзвони здалися церковній громаді занадто маленькими, і в 1899 році вона знову звернулася до Ласло, віддавши йому два дзвони з трьох і замовивши великі дзвони.
Те, що Покровська церква збереглася до наших днів, можна назвати дивом. У 1865 році сільська громада замовила проект нового кам'яного храму і вибрала ділянку. Очевидно, через відсутність коштів будівництво довго не починали. Нарешті вирішили побудувати церкву на місці дерев'яної і приступити до роботи в 1914 році, але почалася Перша світова війна. Після війни зібрані гроші знецінилися і дерев'яна красуня була врятована.
У 1950 р був перемальований іконостас. У 1970-х роках церкву реставрували. Був повністю замінений гонт (дранка), старі хрести замінили точними копіями з бляхи. У 1976 році інтер'єр оббили картоном. Усередині збереглася дерев'яна різьба XVIII в.
