Писаный Камень - геологический памятник природы местного значения в Украине; группа живописных скал. Расположены в Верховинском районе Ивано-Франковской области, в нескольких километрах к юго-востоку от села Буковец и Буковецкого перевала.
Свое название камень получил от зарубок (петроглифов), древнейший из которых происходит со времен Киевской Руси. По некоторым предположениям, в прошлом на скалах было языческое капище. Остатками капища считают девять круглых выемок-чаш, которые вырублены в камне. На внутренних стенках отдельных углублений сохранились отчетливые следы выдалбливания каким-то острым предметом. Дно некоторых из них имеет признаки обожженного камня. Между «чашами» и вокруг них более 30 символических рисунки-петроглифов.
Писаный Камень - интересная историческая и геологическая достопримечательность. Со скал открывается величественная панорама горных хребтов и вершин. Здесь часто бывали Иван Франко, Леся Украинка, Михаил Коцюбинский и другие деятели украинской культуры.
Легенда
"Очень давно окружающие горы заселяли племена карпов, которые дали название Карпатам. Это были люди-гиганты, как мифические титаны, наделенные необычайной силой. Так вот, они прикатили сюда эти камни, чтобы увековечить память о пребывании здесь, зарыли свои сокровища и накрыли их камнями. С тех пор и ходят сюда люди, чтобы поклониться могучему духу своих предков."
Писаный Камень - уникальное творение природы, который находится в 5 км от Буковецкого перевала в Верховинском районе. Имеет историческую ценность, это древнее языческое святилище, где в древности пылал священный огонь. Здесь часто бывали Иван Франко, Леся Украинка, Михаил Коцюбинский.
Гора Писаный Камень - огромные глыбы песчаника, которые начинаются с северо-запада, из камней высотой 2-3 м. И тянутся цепью (около 80 м). На юго-восток, вырастая в массивные монолиты высотой до 20 м. Верх камней образует горизонтальную плоскость, где можно отдохнуть, полюбоваться окружающей природой, принять солнечные и воздушные ванны. Существует легенда, что очень давно окружающие горы заселяли племена карпов, которые дали название Карпатам. Это были люди-гиганты, как мифические титаны, наделенные необычайной силой. Так вот, они прикатили сюда эти камни, чтобы увековечить память о пребывании здесь, зарыли свои сокровища и накрыли их камнями. С тех пор и ходят сюда люди, как в Мекку, чтобы поклониться могучему духу своих предков. Свое название камень получил от зарубок (петроглифов), древнейший из которых происходит со времен Киевской Руси. Собственно, на нем можно увидеть знаки, символы, которые и сегодня используются в гуцульских орнаментах. Камень представляет собой значительный интерес как в плане историческом, так и в геологическом. С Камня открывается величественная панорама горных хребтов и вершин.
Есть несколько причин выбрать среди многих других весенних путешествий именно эту - на Писаный Камень. Для путешествия нужен всего один день. Маршрут доступен как для детей, так и для туристов в почтенном возрасте. Дорога лежит преимущественно заселенной местностью, есть отчетливые ориентиры, поэтому опасность заблудиться - мизерная. Во время похода открывается вид на самые разные Карпаты: на мягкие волнистые Покутско-Буковинские хребты, на утесы Черногоры, на купола Чивчинских и Гринявских гор.
АВТОГРАФЫ И ПЕТРОГЛИФЫ
Писаный Камень это нагромождение огромных каменных глыб, большинство из которых горизонтальные. Имеет в двжину почти сто метров, высотой - метров десять. Издалека и сбоку (для этого ракурса надо обойти его справа) напоминает срезанную пирамиду.
Задолго до того, как здесь начали оставлять свои автографы Сережи из Киева и Басе из Львова, на скале были высечены загадочные знаки - разнообразные кресты, круги, ромбы, схематические фигурки людей. Их хорошо видно в косых лучах солнца - на рассвете, или когда оно садится. В другое время суток знаки теряются между стандартными современными надписями.
Богдан Томенчук, археолог, доцент Прикарпатского национального университета говорит, что петроглифы (гуцулы называют их «реваши») датируются разными эпохами и могут принадлежать языческой культуре и эпохе раннего христианства. О чем пытались рассказать потомкам древние жители гор - пока неизвестно никому.
Зато можно узнать, что хотели нам сказать классики украинской литературы. Читаем выразительное «О Кобылянская 1899», чуть выше, почти затертое «В Стефаник 1899». Где-то рядом должен быть подпись Осипа Маковея. Историки утверждают, что на Писаный Камень поднимались также Михаил Коцюбинский, Иван Франко, Игнат Хоткевич и Михаил Грушевский. Мы пытались найти и их автографы. К сожалению. Может вам повезет?
ГДЕ ДРЕВНЯЯ СИЛА СПИТ
Один из преданий о Писаном Камне записал почти сто лет назад известный польский этнограф Винценц. Ремиксы его записи теперь чаще всего выдают за аутентику.
Когда-то, может тогда, как сошли первобытные воды, а Карпаты только начали расти, или с земли или с воды вышли великаны - светловолосые голубоглазые титаны. Росли они якобы вместе с горами, силы набирались - и вскоре род тот стал многочисленным и мощным.
Однажды весной заиграл их вожак на трембите - собрал всех братьев своих и сказал им важное слово. Взялись они после того готовиться к дальним странствиям: руду искали, оружие ковали, корабли строили. И пустились покорять дальние края и страны.
Гуляли великаны морями и берегами: добывали царства и самых красивых жи-нок, закладывали государства и писали законы боевыми топорами на камнях и на скалах. Не было им равных ни в сечах на поле битвы, ни в беседах, ни в любви. Наконец они стали править везде. Были властителями мудрыми, справедливыми. Строили города и дороги, собирали сокровища и знания. И хотя начали говорить на разных языках, древний край свой не забывали. Тайно имели в Верховине они над собой одного короля-прорицателя, который с небесного мира голоса слышал, приказы получал и всем великанам передавал.
Как-то весной снова услышали титаны далекий зов трембиты. Оставили они свои дворцы и собрались в Карпатах. Большой обладатель прощался с жизнью и с братьями. Перед смертью завещал им в битвах голов не рубить, человеческой крови не проливать. И хранить тайну своего происхождения.
Вынесли великаны умершего короля на гору, гроб его каменную ближ- «че к небу положили (эта глыба, очевидно, и есть Писаным Камнем). Топорами своими вырубили на ней обереги. Стражниками к ней поставили здешних старцев. И разошлись править миром.
Говорят, что до сих пор где-то в Черногории сидит в глубокой пещере седой дед-великан и вычитывает из книги испокон веков, что было и что будет дальше. Читает провидец и ждет, пока кому-то откроется ход в то место, чтобы пришел избранник и изменил его круг работы.
КАЗНА ДОВБУША
Народная память так обработала биографию Олексы Довбуша, что каждый больший камень в Карпатах уже имеет следы легендарного разбойника. А сколько тайных убежищ с Довбушевыми сокровищами разбросано горами, считать - не перечесть. Что делают отдельные галицкие краеведы. «Не раз бывал на Писаном Камне Олекса Довбуш, - пишет Михаил Городенко в книге «Волшебный край Черемоша и Прута ». - Рассказывают, что однажды он закопал здесь огромные сокровища. Чтобы никто, кроме него, к ним не добрался, отколол он в Черногории на Попе Иване огромную глыбу, на плечах принес ее и привалил ней золото, серебро и самоцветы. И кто бы еще, кроме Довбуша, мог такую глыбу принести, как ее даже и тысяча человек с места не сдвинут? Тем более, что с Чорногоры надо целый день идти.
Чтобы не потерял камень первоначальной красоты, обтесал его гладко Довбуш своей громовой барткой, а под ним выкопал себе пещеру-зимарку, где провел не одну зимнюю ночку. А как сходили с гор снега, подавался вожак на соседнюю гору Игрец, где собирались в долине лесные молодцы. Все повстанцы издали радостно перекликались и палили из пистолетов и кресив. Делились пережитым за время разлуки с осени, славили павших собратьев и устраивали веселые забавы игры к своему новому сбора. Поэтому и считают, что высокая гора справа от автотрассы из Косово на Верховине на Буковецько перевале получила название Игрец».
Давнее капище
Высказываются также предположения, что на вершине Писаного Камня было древнее святилище. Признаками языческого капища считают девять круглых выемок-чаш, которые вырублены в камне (такие же есть на Сокольском скалах в Косовской-м районе). На внутренних стенках отдельных углублений сохранились отчетливые следы выдалбливания каким-то острым предметом. Дно некоторых из них имеет признаки обожженного камня. Между «чашами» и вокруг них символические наскальные рисунки-петроглифы. их более тридцати.
По-разному трактуют происхождение и значение этих рисунков. Некоторые считают их творением природы - эрозией камня под действием солнца, воды и ветра. Другие уверены, что Писаный Камень был культовым местом. А письмена на нем свидетельствуют о том, что здесь дремлет источник могущественной древней силы.
Подтверждение красоты, открывающейся со скалы, вы можете оценить на панораму 360 http://www.360cities.net/image/pysaniy-kamin
_____
Пи́саний Ка́мінь — .
Свою назву Камінь одержав від карбів (. За деякими припущеннями, в минулому на скелях було язичницьке капище. Залишками капища вважають дев'ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені. На внутрішніх стінках окремих заглибин збереглися виразні сліди видовбування якимось гострим предметом. Дно деяких із них має ознаки випаленого каменю. Поміж «чашами» і довкола них є понад 30 символічних малюнки-петрогліфів.
Писаний Камінь — цікава історична і геологічна пам'ятка. Зі скель відкривається велична панорама гірських хребтів і вершин. Тут часто бували та інші діячі української культури.
Легенда про Писаний Камінь
«Дуже давно навколишні гори заселяли племена , які дали назву Карпатам. Це були люди-гіганти, як міфічні титани, наділені надзвичайною силою. Так-от, вони прикотили сюди ці камені, щоб увіковічнити пам'ять про перебування тут, закопали свої скарби і накрили їх каменями. Відтоді і ходять сюди люди, щоб поклонитися могутньому духові своїх предків
Писаний Камінь — унікальний витвір природи, який знаходиться за 5 км. від Буковецького перевалу у Верховинському районі. Має історичну цінність, це давнє язичницьке святилище, де в сиву давнину палав священний вогонь. Тут часто бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський.
Гора Писаний Камінь — величезні брили пісковика, які починаються з північного заходу, з каменів висотою 2-3 м. і тягнуться ланцюгом (біля 80 м.) на південний схід, виростаючи у масивні моноліти висотою до 20 м. Верх каменів утворює горизонтальну площину, де можна відпочити, помилуватися навколишньою природою, прийняти сонячні і повітряні ванни. Існує легенда, що дуже давно навколишні гори заселяли племена карпів, які дали назву Карпатам. Це були люди-гіганти, як міфічні титани, наділені надзвичайною силою. Так-от, вони прикотили сюди ці камені, щоб увіковічнити пам'ять про перебування тут, закопали свої скарби і накрили їх каменями. Відтоді і ходять сюди люди, як в Мекку, щоб поклонитися могутньому духові своїх предків. Свою назву Камінь одержав від карбів (петрогліфів), найдавніший з яких походить з часів Київської Русі. Власне, на ньому можна побачити знаки, символи, які й сьогодні використовуються у гуцульських орнаментах. Камінь представляє собою значний інтерес як в плані історичному, так і в геологічному. З Каменя відкривається велична панорама гірських хребтів і вершин.
Є кілька причин вибрати серед багатьох інших весняних мандрівок саме цю — на Писаний Камінь. Для подорожі потрібен усього один день. Маршрут доступний як для дітей, так і для туристів у поважному віці. Дорога лежить переважно заселеною місциною, є виразні орієнтири, тож небезпека заблукати — мізерна. Під час походу відкривається вид на дуже різні Карпати: на лагідні хвилясті Покутсько-Буковинські хребти, на стрімчаки Чорногори, на куполи Чивчинських і Гринявських гір.
АВТОГРАФИ І ПЕТРОГЛІФИ.
Писаний Камінь це нагромадження величезних кам'яних брил, більшість із яких горизонтальні. Має в двжину майже сто метрів, заввишки — метрів десять. Здалеку і збоку (для цього ракурсу треба обійти його справа) нагадує зрізану піраміду.
Задовго до того, як тут почали залишати свої автографи Серьожі з Києва і Басі зі Львова, на скелі були вирізьблені загадкові знаки — різнораменні хрести, кола, ромби, схематичні фігурки людей. Їх добре видно в косих променях сонця — на світанку, або коли воно сідає. В інший час доби знаки губляться поміж стандартними сучасними написами.
Богдан Томенчук, археолог, доцент Прикарпатського національного університету каже, що петрогліфи (гуцули називають їх «реваші») датуються різними епохами і можуть належати язичницькій культурі та добі раннього християнства. Про що намагалися розповісти нащадкам прадавні мешканці гір — наразі невідомо нікому.
Зате можна дізнатися, що хотіли нам сказати класики української літератури. Читаємо виразне «О Кобилянська 1899», трохи вище, майже затерте «В Стефаник 1899». Десь поруч мав би бути підпис Осипа Маковея. Історики твердять, що на Писаний Камінь піднімалися також Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Гнат Хоткевич і Михайло Грушевський. Ми намагалися знайти і їхні автографи. На жаль. Може вам пощастить?
ДЕ ДРЕВНЯ СИЛА СПИТЬ
Один із переказів про Писаний Камінь занотував майже сто років тому відомий польський етнограф Станіслав Вінценз. Ремікси його запису тепер найчастіше видають за автентику.
Колись, може тоді, як зійшли первісні води, а Карпати тільки-но почали рости, чи з землі, чи з води вийшли велети — ясноволосі синьоокі титани. Росли вони нібито разом із горами, сили набиралися — і невдовзі рід той став чисельним і могутнім.
Одного разу навесні заграв їхній ватажок на трембіті — зібрав усіх братів своїх і сказав їм важливе слово. Взялися вони після того готуватися до далеких мандрів: руду шукали, зброю кували, кораблі будували. І пустилися підкоряти далекі краї і країни.
Гуляли велети морями й берегами: здобували царства і найгарніших жі-нок, закладали держави і писали закони бойовими сокирами на каменях і на скелях. Не було їм рівних ані в січах на полі битви, ані в бесідах, ані в любові. Врешті вони стали правити всюди. Були державцями мудрими, справедливими. Будували міста і дороги, збирали скарби і знання. І хоча почали говорити різними мовами, прадавній край свій не забували. Таємно мали у Верховині вони над собою одного короля-віщуна, який із небесного світу голоси чув, накази отримував і всім велетам передавав.
Якось навесні знову почули титани далекий поклик трембіти. Полишили вони свої палаци і зібралися у Карпатах. Великий володар прощався з життям і з братами. Перед смертю заповів їм у битвах голів не рубати, людської крові не проливати. І берегти таємницю свого походження.
Винесли велети померлого короля на гору, домовину його кам'яну ближ-« че до неба поклали (ця брила, очевидно, і є Писаним Каменем). Сокирами своїми вирубали на ній обереги. Стражниками до неї поставили тутешніх старців. І розійшлися правити світом.
Кажуть, що дотепер десь у Чорногорі сидить у глибокій печері сивий дідо-велетень і вичитує з книги правіку те, що було і що буде далі. Читає провидець і чекає, доки комусь відкриється хід у те місце, щоб прийшов обранець і змінив його коло роботи.
СКАРБНИЦЯ ДОВБУША
Народна пам'ять так опрацювала біографію Олекси Довбуша, що кожен більший камінь у Карпатах уже має сліди легендарного опришка. А скільки таємних схованок із довбушевими скарбами порозкидано горами, лічити — не перелічити. Що й роблять окремі галицькі краєзнавці. «Не раз бував на Писаному Камені Олекса Довбуш, — пише Михайло Городенко в книжці «Чарівний край Черемоша й Прута». — Розказують, що якось він закопав тут величезні скарби. Щоб ніхто, крім нього, до них не добувся, відколов він у Чорногорі на Попі Івані величезну брилу, на плечах приніс її і привалив нею золото, срібло та самоцвіти. Та й хто би ще, крім Довбуша, міг таку брилу принести, як її навіть і тисяча чоловік з місця не зрушать? Тим більше, що з Чорногори треба цілий день іти.
Щоб не втратив камінь первісної краси, обтесав його гладко Довбуш своєю громовою барткою, а під ним викопав собі печеру-зимарку, де перебув не одну зимову нічку. А як сходили з гір сніги, подавався ватажок на сусідню гору Ігрець, де збиралися на полонині лісові легіні. Всі опришки ще здалеку радісно перекликались і палили з пістолів та кресів. Ділились пережитим за час розлуки з осені, славили полеглих побратимів і влаштовували веселі забави-ігри до свого нового збору. Тому й вважають, що висока гора праворуч від автотраси з Косова на Верховину на Буко-вецькому перевалі дістала назву Ігрець».
ДАВНЄ КАПИЩЕ
Висловлюються також припущення, що на вершині Писаного Каменю було давнє святилище. Ознаками язичницького капища вважають дев'ять круглих виїмок-чаш, які вирубані в камені (такі ж є на Сокільських скелях у Косівсько-му районі). На внутрішніх стінках окремих заглибин збереглися виразні сліди видовбування якимось гострим предметом. Дно деяких із них має ознаки випаленого каменю. Поміж «чашами» і довкола них є символічні наскельні малюнки-петрогліфи. їх більше тридцяти.
По-різному трактують походження і значення цих малюнків. Дехто вважає їх витвором природи — ерозією каменю під дією сонця, води і вітру. Інші впевнені, що Писаний Камінь був культовим місцем. А письмена на ньому свідчать про те, що тут дрімає джерело могутньої древньої сили.
Подтверждение красоты, открывающейся со скалы, вы можете оценить на панораме 360
