Любеч - край цивілізації [TR/6015]

Край цивілізації
Край цивілізації
ТАЙНИК
Тип: Традиционный
Класс: Археологические памятники
Архитектурный
Исторический
Природный
Прогулка
Автор запретил искать и извлекать контейнер в зимний период
КООРДИНАТЫ (WGS84)
(видны только зарегистрированным пользователям)
МЕСТНОСТЬ
Украина
Черниговская обл.
Ріпкинський р-н
БЛИЖАЙШИЙ НАС.ПУНКТ
Любеч
ОЦЕНКИ ТАЙНИКА [?]
Доступность: 3
Местность: 5
РЕЙТИНГ
5.00Нашли: 1
АТРИБУТЫ [?]
ПАСПОРТ ТАЙНИКА
ЭКСПОРТ ТОЧКИ
ПОКАЗАТЬ НА КАРТЕ
БОЛЬШЕ КАРТ
Печера Антонія
Печера Антонія
Кам'яниця Полуботка
Кам'яниця Полуботка
Преображенська церква
Преображенська церква
Замкова гора
Замкова гора
Автор: A&G
Создан: 29.06.2009
(отредактирован 27.03.2011)
Компаньоны: АИст, Україна

Описание окружающей местности

Любеч - поселок городского типа в Рипкинском районе Черниговской области, когда-то один из древних и важных городов Киевской Руси. Лежит на Днепре на границе с Белоруссией. Это приграничная зона, обязательно нужно иметь с собой паспорта.

Существует несколько легенд происхождения названия города Любеч.
Согласно первой - большие князья Аскольд и Дыр, проходя по Днепру, долго наслаждались местным пейзажем, остановились здесь и назвали место - "Любезное".
Согласно другой - был князь Люб и Любеч - город от него.
Согласно третьей - назвали город в честь невесты черниговского князя - Любавы. Другая легенда говорит о том, что древние греки называли Любеч по-своему, - Амадокой, то есть, местом изготовления лодок (лодок-однодерок).
Существует еще несколько версий и легенд о названии города, но, безусловно, название славянского происхождения от слов "любый", "любовный", "милый" и т. д.

Славянские поселения на месте Любеча существовали уже в первые века нашей эры. Любеч в первый раз упомянуто в „Повести временных лет" под 882 годом, когда киевский князь Олег захватил его и оставил там своего наместника. В договоре Олега с греками под 907 годом Любеч значится среди других городов Украины-Руси. А в 949 году называет этот большой торговый город византийский император Константин Багрянородный в трактате „Об управлении государством".
Любеч возник в местности с очень сложным рельефом, подобным киевскому, на краю высокого левобережного плато Днепра. Топографическое размещение давало возможность контролировать большой водный путь „из варяг в греки". Любеч будто запирал Верхний Днепр, реки Сож и Березину, защищая северные подступы в Киев. Поэтому здесь не раз происходили военные столкновения, которые решали судьбу великокняжеского стола и всего Киевского государства.
Так, в 1016 году, победив в Любецкой битве Святополка Окаянного, Ярослав Мудрый овладел Киевом; битва 1024 года под Лиственом, неподалеку от Любеча, положила начало формированию независимого от Киева Черниговского княжества. В ХI-ХII столетиях Любеч стал одним из самых значительных городов Чернигово-Северской земли.

Следующие два века он был центром княжества. В 1097 году состоялся известный Любецкий съезд князей Киевской Руси, который окончательно закрепил феодальный принцип „каждо да держит отчину свою". В XIV ст. Любеч вошел в состав Великого княжества Литовского, с 1471 г. - стал центром волости Киевского воеводства. В 1500 - 1508 гг. входил в состав Московского государства. Со вхождением Киевского воеводства в состав Речи Посполитой (в 1569 г.) город стал центром отдельного староства. В 1648 г. как сотенный центр вошло в Гетьманщину (с 1649 по 1652 рр был занят литовскими войсками). В середине XVII ст. город был очевидно уничтожен. Гетман Б.Хмельницкий сделал Любеч ранговой поместной черниговских полковников. Во время гетмана И.Мазепы городом завладел сам гетман. После расправы над мазепинцами Любеч отошел к Полуботку, а позже - к Милорадовичам.

С Любечем связаны не только интересные военно-исторические факты, но и имена старинных былин. Наместником в Любече был Мал Любечанин, который после принятия християнства взял имя Никита, а у него были дети - Малуша (мать Владимира Великого - крестителя Руси) и Добриня (известный как славный богатырь Добриня Никитич). Но наиболее известным любечанином был Антоний Печерский (учредил Киево-печерскую Лавру и Антониевские пещеры на Болдиних горах в Чернигове).

Когда-то в Древнерусском Любече был замок, размещенный на наивысшем холме (Замковая гора  N 51° 42.582' E 30° 39.594'), где в 1097р происходил съезд князей. К сооружениям относился - трехэтажный княжеский дворец, башня-донжон, церковь и хранилища. Окружали замок валы, на которых возвышались дубовые стены с башнями. На древнем городище в 1997р. установлен монумент в честь 1000-летия съезда князей.
На южной окраине Любеча находится дальняя пещера Антония, где проходит Крестный ход и богослужение в день рождения Преподобного 23 июля.
Ближняя пещера была выкопана в 1692 году монахами Киево-печерской Лавры Ионой Можевским и Иннокентием Щирским в честь 600-летия памяти Антония на месте, где по предположениям ученых была древняя пещера. Эта пещера, как и дворец графа Милорадовича, разрушены.
Из достопримечательностей более позднего времени сохранились остатки каменицы Полуботка (начало ХVIII в.) и Спасо-Преображенский храм (конец ХVIII в.-начало ХІХ в.).
Когда-то Любеч и прилегающие земли были собственностью Ивана Мазепы. После несчастливых событий, Петр I передал этот город черниговскому полковнику Полуботку. Он, невзирая на верность Петру I, протестовал против того, что царь посылал тысячами украинских казаков на строительные работы, где они массово погибали. За это он был арестован и брошен в Петропавловскую крепость, где он и умер. От Павла Полуботка осталась каменица. Она сохранилась в нормальном состоянии к началу 20ст., но как это часто бывает, сооружения погибают не от воин, не от природы, и от рук человеческих. В настоящий момент это руины. Искать их следует за местным клубом (N 51° 42.342' E 30° 39.162').
Преображенская церковь находится на Красной площади в центре города. Построенная на средства Милорадовичей в 1811-1817р., как семейная усыпальница, но все члены семьи были похоронены в Чернигове и Санкт-Петербурге. По стилю храм относится к ампиру, именно в таком стиле было приписано строить церкви в Русской империи Синодом. Церковь большая и просторная, интересно то, что купол опирается не на стены, а на 16 колонн размещенных внутри храма. В конце 19 в., внешний храм был изменен, западный портик был разобран, пристроено помещение притвора с колокольней. Храм закрыли в 30-ые годы прошлого века, превратили в кинотеатр, разобрали два яруса колокольни. Храм открылся и проводились богослужения с 1942 г., и в 1962 г. он был закрыт опять. Храм превратили в сильпо! На 70-е годы не сохранилось кровли, на стенах повырастали деревья. Ничего кроме стен не осталось от прошлого. Храм был реконструирован, даже иконы и иконостас не сохранился. Новый исполнен в псевдобароковом стиле, русты на внешних поверхностях стен окрашены в темно-красный цвет, архитектурные детали в белый.
Вообще в Любече еще в начале ХХ ст. было восемь церквей, некоторые из них относились к середине ХVI в. - все они разрушены, последней - церковь святой Анны в 1963 году.

Информация из  http://www.gorod.cn.ua/city_328.html, http://www.liubech-grad.narod.ru/, http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/25/lyubech.php.

 

Українською:


Любеч - селище міського типу у Ріпкінському районі Чернігівської області, колись одне з стародавніх та важливих міст Київської Русі. Лежить на Днепрі на кордоні з Білорусією. Це прикордонна зона, обов'язково потрібно мати з собою паспорти.

Існує кілька легенд походження назви міста Любеч.
Згідно з першою - великі князі Аскольд і Дір, проходячи по Дніпру, довго насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце - "Любезное".
Згідно з іншою - був князь Люб і Любеч - місто від нього.
Згідно з третьою - назвали місто на честь нареченої чернігівського князя - Любави.
Інша легенда говорить про те, що древні греки називали Любеч по-своєму - Амадокою, тобто, місцем виготовлення човнів (човнів-однодерок).
Існує ще декілька версій, легенд та переказів про назву міста, але, безумовно, назва слов'янського походження від слів "любий", "любовний", "милий" і т.д.

Слов'янські поселення на місці Любеча існували вже в перші століття нашої ери. Любеч уперше згадано в „Повісті временних літ" під 882 роком, коли київський князь Олег захопив його й настановив там свого посадника. У договорі Олега з греками під 907 роком Любеч значиться серед інших міст України-Русі. А 949 року називає це велике торгове місто візантійський імператор Костянтин Багрянородний у трактаті „Про управління державою".
Любеч виник у місцевості з дуже складним рельєфом, подібним до київського, на краю високого лівобережного плато Дніпра. Топографічне розміщення давало можливість контролювати великий водний шлях „з варяг у греки". Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, річки Сож і Березину, захищаючи північні підступи до Києва. Тож тут не раз відбувалися військові сутички, що вирішували долю великокнязівського столу і всієї Київської держави. Так, 1016 року, перемігши в Любецькій битві Святополка Окаянного, Ярослав Мудрий опанував Київ; битва 1024 року під Лиственом, недалеко від Любеча, започаткувала формування незалежного від Києва Чернігівського князівства. У ХІ-ХІІ століітях Любеч став одним з найзначніших міст Чернігово-Сіверської землі.
Наступні два століття він був центром удільного князівства. 1097 року відбувся відомий Любецький з'їзд 1097 князів Київської Русі, який остаточно закріпив феодальний принцип „каждо да держить отчину свою". У XIV ст. Любеч увійшов до складу Великого князівства Литовського, з 1471 р. - став центром волості Київського воєводства. У 1500 - 1508 рр. входив до складу Московської держави. З входженням Київського воєводства до складу Речі Посполитої (1569 р.) місто стало центром окремого староства. У 1648 р. як сотенний центр увійшло до Гетьманщини (з 1649 по 1652 рр був зайнятий литовськими війсками). У середині XVII ст. місто було вочевидь знищено. Гетьман Б.Хмельницький зробив Любеч ранговою маєтністю чернігівських полковників. За гетьманування І.Мазепи містом заволодів сам гетьман. Після розправи над мазепинцями Любеч відійшов до Полуботків, а пізніше - до Милорадовичів.

З Любечем пов'язані не тільки цікаві військово-історичні факти, але і імена старовинних билин. Посадником у Любечі був Мал Любечанин, який після прийняття христіянства взяв ім'я Микита, а в нього були діти - Малуша (матір Володимира Великого - хрестителя Русі) та Добриня (відомий як славетний богатир Добриня Нікітич). Та найбільш відомим любечанином був Антоній Печерський (заснував Києво-Печерську Лавру, Антонієвські печері на Болдіних горах - Чернігів).
Колись у Давньоруському Любечі був замок, розміщений на найвищому пагорбі (Замкова гора  N 51° 42.582' E 30° 39.594'), де в 1097р відбувався з'їзд князів До споруд відносився - триповерховий князівський палац, башта-донжон, церква та сховища. Оточували замок вали, на яких височіли дубові стіни з баштами. На стародавньому городищі в 1997р. встановлено монумент на пам'ять з'їзду князів.
На південній околиці Любеча знаходиться дальня печера Антонія, де проходить Хресний хід і богослужіння в день народження Преподобного 23 липня.
Ближня печера була викопана в 1692 році монахами Києво-Печерської Лаври Іоною Можевським та Інокентієм Щирським на честь 600-річчя пам'яті Антонія на місці, де за припущенням вчених була древня печера. Ця печера, як і палац графа Милорадовича, зруйновані.
З пам'яток більш пізнього часу збереглися рештки кам'яниці Полуботка (початок ХУІІІ ст.) та Спасо-Преображенський храм (кінець ХУІІІ ст.-початок ХІХ ст.).
Колись Любеч та прилеглі землі були власністю Івана Мазепи. Після нещасливих подій, Петро І передав це місто чернігівському полковнику Полуботку. Він, незважаючи на вірність Петру І, протестував проти того, що цар посилав тисячами українських козаків на будівельні роботи, де вони масово гинули. За це його було заарештовано і кинуто до Петропавлівської фортеці, де він і помер. Від Павла Полуботка залишилася кам'яниця. Вона збереглася в нормальному стані до початку 20ст., але як це часто буває, споруди гинуть не від воїн, не від природи, і від рук людських. Зараз це руїни. Шукати їх потрібно за місцевим клубом (N 51° 42.342' E 30° 39.162').
Преображенська церква знаходиться на Червоній площі в центрі міста. Збудована на кошти Милорадовичей у 1811-1817р., як родинна усипальниця, але всі члени родини були поховані в Чернігові і Санкт-Петербурзі. За стилем храм відноситься до ампіру, саме в такому стилі було приписано будувати церкви в Російській імперії Синодом. Церква велика и простора, цікаво те, що купол спирається не на стіни, а на 16 колон розміщених всередині храму. Наприкінці 19ст, зовнішній храм було змінено, західний портик було розібрано, прибудовано приміщення притвору із дзвіницею. Храм закрили в 30-ті роки минулого століття, перетворили на кінотеатр, розібрали два яруси дзвіниці. Храм відкрився та проводились богослужіння з 1942р, та в 1962р його було закрито знову. Храм перетворили на сільпо! На 70ті роки не збереглося покрівлі, на стінах повиростали дерева. Нічого окрім стін не залишилося від минулого. Храм було реконструйовано, навіть ікони та іконостас не зберігся. Новий виповнений у псевдобароковому стилі, русти на зовнішніх поверхнях стін пофарбовані в темно-червоний колір, архітектурні деталі в білий.
Взагалі в Любечі ще на початку ХХ ст. було вісім церков, деякі з них відносились до середини ХУІ ст. - всі вони зруйновані, останньою - церква святої Ганни в 1963 році.

Інформація з  http://www.gorod.cn.ua/city_328.html, http://www.liubech-grad.narod.ru/, http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/25/lyubech.php
.

Описание тайника

Содержимое тайника

В контейнере лежит тенисный мяч, солдатик, резиновый чувачок в маске, флажок, жетон, самолетик, кость домино, карандаш+блокнот (не забирать).

В контейнері лежить тенісний м'яч, солдатик, гнумовий чувачок в масці, прапорець, жетон, літачок, кость доміно, олівець+блокнот (не забирати).

Интернет-блокнот

Отметить все Убрать все отметки Распечатать интернет-блокнот тайника Оставить запись в интернет-блокноте тайника RSS-канал интернет-блокнота тайника Отправить ответ на виртуальный вопрос Добавить фотографии посещения тайника Оценить свои впечатления от посещения тайника Рекомендовать тайник Сообщить о проблеме с тайником Спрятать все Показать все

prokhozhijj (06.10.2012 20:11:05)
Прекрасный городок. Очень понравился. Спасибо автору. Тайник найден. Взял мяч и солдатика, положил деньги. Контейнер пришлось замотать в два дополнительных кулька, ибо промок. Блокнот тоже промок, но сушить его особо было негде, шёл маленький дождик.
Авторизация
E-mail:
Пароль:
Запомнить меня
Входя в игру, я обязуюсь соблюдать Правила
Зарегистрируйтесь
Забыли пароль?
Выбор тайника
Название:
Расширенный поиск

Поиск по сайту
Мини-карта сайта
Экспорт новостей
Новые тайники
Новые фотоальбомы
Интернет-блокноты

Наши партнеры

Скачать приложение Геокешинг на Google Play.

Скачать приложение Геокешинг на Apple Store.

Скачать приложение Геокешинг на Windows Phone.

Архив
Карта 0 Карта 1 Карта 2 Карта 3 Карта 4 Карта 5 Карта 6 Карта 7 Карта 8 Карта 9 Карта 10 Карта 11 Карта 12 Карта 13 Карта 14 Карта 15 Карта 16 Карта 17 Карта 18 Карта 19 Карта 20 Карта 21 Карта 22 Карта 23 Карта 24 Карта 25 Карта 26 Карта 27 Карта 28 Карта 29 Карта 30 Карта 31 Карта 32 Карта 33 Карта 34 Карта 35 Карта 36 Карта 37 Карта 38 Карта 39 Карта 40 Карта 41 Карта 42 Карта 43 Карта 44 Карта 45 Карта 46 Карта 47 Карта 48 Карта 49 Карта 50 Карта 51 Карта 52 Карта 53 Карта 54 Карта 55 Карта 56 Карта 57 Карта 58 Карта 59 Карта 60 Карта 61 Карта 62 Карта 63 Карта 64 Карта 65 Карта 66 Карта 67 Карта 68 Карта 69 Карта 70 Карта 71 Карта 72 Карта 73 Карта 74 Карта 75 Карта 76 Карта 77 Карта 78 Карта 79 Карта 80 Карта 81 Карта 82 Карта 83 Карта 84 Карта 85 Карта 86 Карта 87 Карта 88 Карта 89 Карта 90 Карта 91 Карта 92 Карта 93 Карта 94 Карта 95 Карта 96 Карта 97 Карта 98 Карта 99 Карта 100 Карта 101 Карта 102 Карта 103 Карта 104 Карта 105 Карта 106 Карта 107 Карта 108 Карта 109 Карта 110 Карта 111 Карта 112 Карта 113 Карта 114 Карта 115 Карта 116 Карта 117 Карта 118 Карта 119 Карта 120