Ташанский парк [TR/6211]

Сегодня Ташанский парк - это общегосударственный парк-памяти садово-паркового искусства ХVІІІ века. В то же время - база дендрологических исследований и место отдыха местного населения.
История села Ташань
Первое упоминание о селе Ташань датировано 1149 годом в Ипатиевскому летописи «Как Юрий Долгорукий взял Переяслав». Но раскопки Добраничивской стоянки, которым больше 10000 лет, говорят о том, что село было основано на много раньше. Село расположено на правом берегу реки Супий. Исследователь этой местности Максимович М. пишет: «В пределах Переяславского уезда лежит волостное село Ташань (или Китай-городище) с населением полторы тысячи душ. Нынешнее местечко Ташань еще в прошлом ХVІІІ веке называлось Городищем. Без сомнения, это одно из древних украинских мест».
Название городища - Ташань имеет несколько версий. Слово «таш» - тюрского происхождение, которое означает камень. Возможно когда в 1239 году монголо-татари завоевывали эту местность, им тяжело было завладеть этим опорным пунктом Киевской Руси, то они и дали название, Ташань - крепкое как камень.
Вторая версия - в реку Супий против Ташани с левой стороны впадал приток, который назывался Ташанкой, то по ее названию назвали и село.
В «Ведомостях о местности Переяславского полку», составленных в 1730 году читаем: «Село Ташань, по показаниям старожилов, как они памнят, раньше было свободное военное, а затем им владели - прежние полковники переяславские Лисенко, Иван Момот, Иван Мирович, Стефан Томара, Павел Доброницкий. В настоящее время селом владеет генеральша Кантакузинова».
В 1770 году Екатерина ІІ указом Сената село Ташань подарила Рум'янцеву. Велела построить большой замок и посадить парк. Отсюда Рум'янцев управлял всей Украиной. Здесь в Ташани в 1796 году 8 декабря он и умер.
После Рум'янцева Ташань принадлежала его сыну Сергею Петровичу. А дальше Ташань стала собственностью князя Николая Павловича Голицина, сына канцлера Русской империи.
С середины ХVІІІ века Ташань переходит к рукам другого князя (есть версия, что он выиграл Ташань в карты) Горчакова Констянтина Александровича.
В послевоенное время Ташань имела: среднюю школу, участковую больницу, аптеку, быт, комбинат, почту, целый ряд магазинов, каждое воскресенье в селе происходил большой межобластной базар, большой колхоз.
В настоящий момент к большому сожалению, село медленно вымирает. Каждый год умирает 25-30 человек, а рождается по 2-3 ребенка. Молодое население не остается жить в селе, а едет в города где есть работа.

Ташанский парк
Прошло больше 1000 лет, как завоеватели с востока узнали о кратчайшей переправе, на пути к Переяславским землям, через реку Супий в районе с. Ташань. Первым препятствием на этом пути была военная крепость Ташань или Китай-городище, которую создали защитники Переяславщини. Очевидно что они окультурили остаток от давнего леса и использовали его как парк. Свидетельством этого являются дубы, которые росли не без досмотра человека. Много дубов в возрасте до 1000 годов засохли, потому их срезали 45-50 лет тому назад. На данное время остались дубы, по кронам которых видно что выращивались они во времена ухода за парком. Возраст таких дубов 600-650 лет, младшим дубам по 300-350 лет.
Один из таких дубов возрастом около 650 лет напоминает дуб, которого когда-то рисовал Т. Г. Шевченко. Тарас любил посещать Переяславские земли и без сомнения бывал в Ташанском парке. Так называемому «Дубу кохання» имеет возраст около 350 лет.
Во времена царствования Екатерины ІІ много украинских земель были подарены придворным вельможам. Так в 1770 году Указом Сената графу Румянцеву-задунайскому были «пожалованы» земли Переяславского полка из «Кантакузиновских описных имений», в том числе с. Ташань вместе с христианами и другими угодьями и Ташанским парком.
Во времена ведения хозяйства большого полководца - генерал-фельдмаршала графа Румянцева-задунайского парк был дополнен рядом хвойных и лиственных пород деревьев.
Главной частью парка была и есть широкая аллея из обеих сторон обсажена каштанами и кленами в два ряда. На обочине рос самшит. Аллея была выложена кирпичом. В конце аллеи с левой стороны был надел съедобных каштанов. На север, на двух противоположных склонах росли греческие орехи.
Рядом природный овраг покрыт лещиной, который выводит к Чмировой горе, что во времена Румянцева была местом приема и развлечения для приезжих гостей. Ухаживал за этим участком парка человек на фамилию Чмир. От его фамилии и пошло название горы. К востоку от парка раскинулись луга, это были заводи старого русла реки Супий. Восточная сторона склонов парка в основном была залесена ольхами, но имела отдельные участки дополненные хвойными породами деревьев, по большей части елями. Равнинные участки парка были заполнены каштанами, липами.
Парк характерен тем, что его ландшафт неровный. В парке много оврагов, склонов, долин. Именно долины и яростные были и в настоящий момент остались покрытые елями и березами. На менее увлажненных участках росли сосны обычные, сосны Банкса, сосны Веймутова. По парку раскинулись шесть оврагов. Первый овраг - дорога прогонки сельских коров, характерный рядом небольших оврагов, которые впадают в основной - первый овраг. На его склонах растут каштаны, бересты, липы, гледичии (занесенные в Красную Книгу), греческие орехи, акации, лиственницы, дубы брюхаты, ясени, березы, сосны обычны. Около колодца «Бровар», какая находится около «Чмирової гори», раскинулся дуб пирамидальный (единственный на весь парк). Ближе к реке Супий растут ольхи, осины. Подгорье оврага покрыты дубами-гигантами, которым по 600-700 лет.
Во второй половине ХІХ века Ташань досталась надворному советнику царя - Голицину. Именно он построил в парке дом из красного дерева. Голицин М. расширил участки парка. В конце 2 и 3 оврагу дополнили посадками граба, сосны, дуба, можевельника, сосны Веймутова. Парк при Голицине пообносили глубокой канавой. Три тысячи овец проживали в парке.
Осенью парк был богат на разновидности грибов, в частности бели, маслята, польские, шампиньоны, лисички, вешанки, опьята и ряд других съестных и неистивних грибов.
По середине парка большая впадина образована двумя оврагами, там разместился участок бархата Амурского, жители села называют его пробковое дерево. Выше к востоку - кошарище, где во времена Голицина и Горчакова, были овечки.
Во времена Горчакових парк был расширен, окультурен и дополнен рядом хвойных и лиственных деревьев.
Князь Горчаков К. построил в конце аллеи дом на собственный вкус с чертами средневекового стиля что было проявлением распространенного в те времена романтизма.
В 1901 году силами жителей сел Ташань, Роды, Хоцки, Мирское выкопали первый пруд с островом. На острове раскинулся клен канадский серебристый. Восточный берег пруда тоже обсадили кленами канадскими серебристыми.
В 1902 году был выкопан второй пруд. Рядом был разбит участок греческого ореха. Здесь же на север и к югу от пруда выросли участки черных орехов, а к востоку участок серых орехов. Рядом раскинулась посадка сосны крымской, сосны обычной, ели обычной и серебристой. На берегах пруда росли ели серебристые.
В ставках, как в первом так и во втором выращивали карпа, карася красного речного. В ставках были много раков.
К востоку от второго пруда в 1903 году выкопали третий пруд. Это был самый глубокий пруд - 6-ти метрам. Вода в нем была очень прозрачна. Северную и южную стороны, третьего пруда заняли участки ели обычной. При князе Горчаков К. надзирателем за третьим прудом был дед Битик. В этом пруде были редкие породы рыб. Дед Битик, как надзиратель за прудовыми рыбами, подкармливал карпов и карасей и вместе присматривал посадки ели. Три года копали ставки а землю использовали для построения дамбы через старое заболоченное русло реки Супий. Эта дамба в дальнейшем послужила как дорога к небольшому леску который называли Лукой. В Луке держали охотничьих собак. Собаки из луга не выходили, так как лесок из всех сторон был омыт водой.
В конце парка, ближе к селу Горбуны в южной части парка, был свободный участок леса, ее занял судья Переяславского уезда Романовский. Горчаков предлагал Романовскому продать этот участок леса, но тот отказался. В настоящий момент этот участок и поле возле нее называются Романовщина.
Кроме лиственных и хвойных деревьев, а их при Горчакове К. были больше ста, в парке росли разновидности кустов, это сирень, можжевельник казачий, туя, бересклет, шиповник, бояришник, поприще, черемушка белая, самшит, акация желта, крушина ломка, жасмин, калина, барбарис, бузина, ивняк, окопник, малина, ежевика а также ива белая, ива плакучая, груша, шелковица. Парк в те времена, имея хозяйственный досмотр был богат на такие редкие растения как астрагал шерстисто-квитковий, сон-трава, горицвет двулистный, ряст большой, калюжниця, белая кувшинка, кринки желты, мать-и-мачеха, подснежники, звездочка бледна.
Относительной ценностью парка является его неизменность и неповторимость. Богатство парка - это птицы, в том числе редкие: сиворакша, дятел красноголовый, сойка, синица, ремез, бугай, вальдшнеп, камышовка, соловей, кроншнеп, скворец, разновидности синиц. Парк и его околицы заселяют звере: заяц русак, лиса, руда куница кам'яна и лесная, хорек лесной, выдра, бобер, ондатра, норка.
На территории Ташанского парка возобновлен колодец, построенный в 1901 году. В послевоенные годы, в период борьбы с религией, он был засыпан за указанием местных руководителей.
Совокупность естественных компонентов и в частности структурных особенностей - это и есть Ташанский парк - редкая и неповторимая местность в Украине. Конечно, что основная ценность парка - это деревья-екзотики, ландшафт, качественно отличающийся от других участков, три рукотворных ставка, выкопанных в разных точках парка.
Несмотря на то, что Ташанский парк существует как память садово-паркового искусства и подчинен Студеникивскому лесничеству, сегодня он недосмотренный. Никто никаких работ в нем, даже природоохранных, не ведет. Дубы-екзоты теряют свою ценность, из-за недостатка внимания. Они из года в год усыхают. Кроме того, погибли много экзотичных деревьев, которые бы могли еще долго своим присутствием украшать Ташанский парк и радовать глаз посетителям.

«Ташанский парк»
Ташанский сельский Совет
08460, Киевская обл., Переяслав-хмельницкий р-н, с. Ташань, ул. Ленина, 7а
Тел.: (04467) 2-02-53, (04467) 2-02-42
mail@tashanpark.com
www.tashanpark.com

 Взято с: http://atur.com.ua/print.php?id=1524&ref=1
______________________________________________________________________________

На Украинском:
Сьогодні Ташанський парк - це загальнодержавний парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва ХVІІІ століття. Водночас - база дендрологічних досліджень та місце відпочинку місцевого населення.

Історія села Ташань
Перша згадка про село Ташань датована 1149 роком в Іпатієвському літописі «Как Юрий Долгорукий узял Переяслав». Але розкопки Добраничівської стоянки, яким більше 10000 років, говорять про те, що село було засноване на багато раніше. Село розташоване на правому березі річки Супій. Дослідник цієї місцевості Максимович М. пише: «В межах Переяславського повіту лежить волосне село Ташань (або Китай-городище) з населенням півтори тисячі душ. Нинішнє містечко Ташань ще в минулому ХVІІІ столітті називалось Городищем. Без сумніву, це одне із древніх українських міст».
Назва городища - Ташань має декілька версій. Слово «таш» - тюрського походження, що означає камінь. Можливо коли у 1239 році монголо-татари завойовували цю місцевість, їм тяжко було оволодіти цим опорним пунктом Київської Русі, то вони і дали назву, Ташань - кріпке як камінь.
Друга версія - у річку Супій проти Ташані з лівого боку впадала притока, яка називалася Ташанкою, то по її назві назвали і село.
У «Відомостях про місцевість Переяславського полку», складених у 1730 році читаємо: «Село Ташань, за свідченнями старожилів, як вони пам'ятають, раніше було вільне військове, а потім ним володіли - колишні полковники переяславські Лисенко, Іван Момот, Іван Мирович, Стефан Томара, Павло Доброницький. Нині селом володіє генеральша Кантакузинова».
У 1770 році Катерина ІІ указом Сенату село Ташань подарувала Рум'янцеву. Звеліла побудувати великий замок та посадити парк. Звідси Рум'янцев управляв усією Україною. Тут у Ташані в 1796 році 8 грудня він і помер.
Після Рум'янцева Ташань належала його сину Сергію Петровичу. А далі Ташань стала власністю князя Миколи Павловича Голіцина, сина канцлера Російської імперії.
З середини ХVІІІ століття Ташань переходить до рук іншого князя (є версія, що він виграв Ташань у карти) Горчакова Констянтина Олександровича.
У післявоєнний час Ташань мала: середню школу, дільничну лікарню, аптеку, побут комбінат, пошту, цілий ряд магазинів, кожну неділю у селі відбувався великий міжобласний базар, великий колгосп.
Зараз на превеликий жаль, село повільно вимирає. Кожного року помирає 25-30 чоловік, а народжується по 2-3 дитини. Молоде населення не залишається жити у селі, а їде у міста де є робота.

Ташанський парк
Минуло більше1000 років, як завойовники зі сходу довідалися про найкоротшу переправу, на шляху до Переяславських земель, через річку Супій в районі с. Ташань. Першою перешкодою на цьому шляху була військова фортеця Ташань або Китай-городище, яку створили захисники Переяславщини. Очевидно, що вони окультурили залишок від давнього лісу і використовували його як парк. Свідченням цього являються дуби, які росли не без догляду людини. Багато дубів віком до 1000 років повсихали, тому їх зрізали 45-50 років тому. На даний час залишились дуби, по кронах яких видно, що вирощувались вони в часи догляду за парком. Вік таких дубів 600-650 років, молодшим дубам по 300-350 років.
Один з таких дубів віком близько 650 років нагадує дуба, якого колись малював Т. Г. Шевченко. Тарас любив відвідувати Переяславські землі і без сумніву бував у Ташанському парку. Так званому «Дубу кохання» має вік близько 350 років.
В часи царювання Катерини ІІ багато українських земель було подаровано придворним вельможам. Так у 1770 році Указом Сенату графу Рум'янцеву-Задунайському були «пожалованы» землі Переяславського полку із «Кантакузиновских описных имений», в тому числі с. Ташань, разом з християнами і іншими угіддями та Ташанським парком.
В часи господарювання великого полководця - генерал-фельдмаршала графа Рум'янцева-Задунайського парк було доповнено рядом хвойних та листяних порід дерев.
Головною частиною парку була і є широка алея, з обох сторін обсажена каштанами та кленами в два ряди. На узбіччі ріс самшит. Алея була викладена цеглою. В кінці алеї з лівого боку був виділ їстівних каштанів. На північ, на двох протилежних схилах росли грецькі горіхи.
Поруч природній яр вкритий ліщиною, який виводить до Чмирової гори, що в часи Рум'янцева була місцем прийому та розваги для приїзжих гостей. Доглядав цю ділянку парку чоловік на прізвище Чмир. Від його прізвища і пішла назва гори. На схід від парку розкинулися луки, це були заплави старого русла річки Супій. Східна сторона схилів парку в основному була заліснена вільхами, але мала окремі ділянки доповнені хвойними породами дерев, здебільшого ялинами. Рівнинні ділянки парку були заповнені каштанами, липами.
Парк характерний тим, що його ландшафт нерівний. У парку багато ярів, схилів, долин. Саме долини та ярі були і зараз залишились покриті ялинами та березами. На менш зволожених ділянках росли сосни звичайні, сосни Банкса, сосни Веймутова. По парку розкинулося шість ярів. Перший яр - дорога прогону сільських корів, характерний рядом невеликих ярів, які впадають в основний - перший яр. На його схилах ростуть каштани, берести, липи, гледичії (занесені в Червону Книгу), грецькі горіхи, акації, модрини, дуби череваті, ясени, берези, сосни звичайні. Біля криниці «Бровар», яка знаходиться біля «Чмирової гори», розкинувся дуб пірамідальний (єдиний на весь парк). Ближче до ріки Супій ростуть вільхи, осики. Підгір'я яру вкриті дубами-гігантами, яким по 600-700 років.
У другій половині ХІХ століття Ташань дісталася надвірному раднику царя - Голіцину. Саме він побудував у парку будинок з червоного дерева. Голіцин М. розширив ділянки парку. В кінці 2 та 3 яру доповнили посадками граба, сосни, дуба, можевельника, сосни Веймутова. Парк при Голіцину обнесли глибокою канавою. Три тисячі овець мешкали в парку ущільнюючи його верхній шар ґрунту.
Восени парк був багатий на різновидності грибів, зокрема білі, маслюки, польські, шампіньйони, лисички, вішанки, опеньки та ряд інших їстівних та неїстівних грибів.
По середині парку велика впадина утворена двома ярами, там розмістилась ділянка бархату Амурського, жителі села називають його коркове дерево. Вище на схід - кошарище, де в часи Голіцина та Горчакова, були овечки.
В часи Горчакових парк було розширено, окультурено та доповнено рядом хвойних та листяних дерев.
Князь Горчаков К. побудував в кінці алеї будинок на власний смак з рисами середньовічного стилю, що було виявом розповсюдженого в ті часи романтизму, але з елементами електики.
У 1901 році силами жителів сіл Ташань, Пологи, Хоцьки, Мирське викопали перший ставок з островом. На острові розкинувся клен канадський сріблястий. Східний берег ставка теж обсадили кленами канадськими сріблястими.
У 1902 році було викопано другий ставок. Поруч було розбито ділянку грецького горіха. Тут же на північ та на південь від ставка виросли ділянки чорних горіхів, а на схід ділянка сірих горіхів. Поруч розкинулася посадка сосни кримської, сосни звичайної, ялини звичайної та сріблястої. На берегах ставка росли ялини сріблясті.
У ставках, як у першому так і в другому вирощували коропа, карася червоного річкового. У ставках було багато раків.
На схід від другого ставка у 1903 році викопали третій ставок. Це був найглибший ставок - до 6-ти метрів. Вода в ньому була дуже прозора. Північну і південну сторони, третього ставка, зайняли ділянки ялини звичайної. При князю Горчакову К. наглядачем за третім ставком був дід Битик. У цьому ставку були рідкісні породи риб. Дід Битик, як наглядач за ставковими рибами, підгодовував коропів та карасів та разом наглядав посадки ялини. Три роки копали ставки, а землю використали для побудови греблі через старе заболочене русло річки Супій. Ця гребля в дальнішому послужила як дорога до невеличкого ліска який називали Лукою. У Луці тримали мисливських собак. Собаки з луки не виходили, так як лісок з усіх сторін був омитий водою.
В кінці парку, ближче до села Горбані в південній частині парку, була вільна ділянка лісу, її зайняв суддя Переяславського повіту Романовський. Горчаков пропонував Романовському продати цю ділянку лісу, але той відмовився. Зараз ця ділянка і поле біля неї називаються Романовщина.
Крім листяних та хвойних дерев, а їх при Горчакову К. було більше ста, у парку росли різновидності кущів, це бузок, ялівець козачий, туя, бересклет, шипшина, бояришник, терен, черемуха біла, самшит, акація жовта, крушина ламка, жасмин, калина, барбарис, бузина, верболіз, живокіст, малина, ожина, а також верба біла, верба плакуча, груша, шовковиця. Парк в ті часи, маючи господарський догляд був багатий на такі рідкісні рослини як астрагал шерстисто-квітковий, сон-трава, горицвіт дволистий, ряст великий, калюжниця, біле латаття, глечики жовті, мати-й-мачуха, підсніжники, зірочка бліда.
Відносною цінністю парку є його незмінність і неповторність. Багатство парку - це птахи, в тому числі рідкісні: сиворакша, дятел червоноголовий, сойка, синиця ремез, бугай, вальдшнеп, очеретянка, соловей, кроншнеп, шпак, різновиди синиць. Парк і його околиці заселяють звірі: заєць русак, лисиця руда, куниця кам'яна і лісова, тхір лісовий, видра, бобер, ондатра, норка.
На території Ташанського парку відновлено колодязь, збудований в 1901 році. В повоєнні роки, в період боротьби з релігією, він був засипаний за вказівкою місцевих керівників.
Сукупність природних компонентів і зокрема структурних особливостей - це і є Ташанський парк - рідкісна і неповторна місцевість в Україні. Звичайно, що основна цінність парку - це дерева-екзоти, ландшафт, якісно відмінний від інших ділянок, три рукотворні ставки, викопані в різних точках парку.
Не дивлячись на те, що Ташанський парк функціонує як пам?ятка садово-паркового мистецтва та підпорядкований Студениківському лісництву, сьогодні він недоглянутий. Ніхто ніяких робіт в ньому, навіть природоохоронних, не веде. Дуби-екзоти втрачають свою цінність, через нестачу догляду. Вони з року в рік всихають. Крім того, загинуло багато екзотичних дерев, які б могли ще довго своєю присутністю прикрашати Ташанський парк та милувати очі відвідувачам.

«Ташанський парк»
Ташанська сільська Рада
08460, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Ташань, вул. Леніна, 7А
Тел.: (04467) 2-02-53, (04467) 2-02-42
mail@tashanpark.com
www.tashanpark.com

http://atur.com.ua/print.php?id=1524&ref=1