могила (настоятель митрофорный протоирей Александр Свидунович )
Автор: dombrovskii_а
Создан: 07.03.2010
Опубликован: 13.03.2010
(отредактирован: 13.03.2010)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Свято-Николаевский собор города Днепродзержинска
"храм святителя Николая в народе именовался «Заводским»"
В 1894 году в селе Каменском по проекту екатеринославского архитектора Бородницкого Л.А. и на средства рабочих и служащих Днепровского металлургического завода была построена церковь святителя Николая. Земля для строительства храма была безвозмездно пожертвована крестьянами. Инициатором постройки был директор Днепровского металлургического завода Ясюкевич И.И. (1847-1914 год).
В 1902 году совершается перестройка храма, в результате которой он был расширен и по проекту епархиального архитектора А. Петровского возведена новая колокольня.
Внутренняя отделка, мраморный иконостас, мозаичный пол создавали благолепие собора. На его реконструкцию было израсходовано 190 тысяч рублей золотом. Притч храма - два священника и два диакона, содержались за счет завода.
Но на этом реконструкция храма не закончилась. На протяжении 1911 - 1913 годов храм расширили за счет правого и левого нефов. Над боковыми входами были построены арочные колоннады, переходящие в шатровые крыши с луковицами и крестами. В настоящее время правая луковица отсутствует. Росписи, которые украшали храм, искусно сделал художник Санкт-Петербургской Академии художеств Сокол А.Я. (1872 -1939 год) за счет денежных средств металлургического завода. После реконструкции, храм стал величественным и великолепным по своей отделке.
Согласно описи имущества храма, на 20 октября 1926 года храм был украшен прекрасными свечными и электрическими люстрами, серебряными и позолоченными лампадами, подсвечниками, крестами, чашами и иконами. Библиотека храма насчитывала более 500 книг. Православный храм святителя Николая в народе именовался «Заводским», так как строился за счет завода.
Тяжелым испытаниям подвергся собор в послереволюционные годы, вплоть до 80-х годов ХХ столетия. НКВД вместе с инспекторами отдела культов облагали Церковь непомерными налогами, церковнослужителей объявляли контрреволюционными элементами. В 1929 году Свято-Николаевский собор был закрыт и переоборудован в музей революции, который просуществовал до 1941 года.
Во время немецкой оккупации и вплоть до 1960 года собор стал действующим, где верные чада Церкви Христовой возносили молитвы к Господу. В 1960 году, 1 августа, храм Божий был снова переоборудован в музей. Как вспоминают очевидцы этих событий, кресты большевики снимали ночью, а церковное имущество и инвентарь - среди белого дня.
В апреле 1988 года, в связи с положительными явлениями в обществе, Свято-Никольский собор, в весьма плачевном состоянии, был передан верующим. С помощью Божьей храм удалось восстановить как снаружи, так и внутри. Как и столетие назад, храм восстанавливался на пожертвования Днепровского металлургического завода и прихожан.
Сегодня, как и в старые, добрые времена, в соборе регулярно совершаются Богослужения.
Сейчас Свято-Николаевский Собор Криворожской епархии является памятником архитектуры и находится под охраной государства.
"храм святителя Миколая в народі звався« Заводським »"
У 1894 році в селі Кам'янському за проектом архітектора катеринославського Бородніцкого Л.А. і на кошти робітників і службовців Дніпровського металургійного заводу була побудована церква святителя Миколая. Земля для будівництва храму була безоплатно пожертвувана селянами. Ініціатором будівництва був директор Дніпровського металургійного заводу Ясюкевіч І.І. (1847-1914 рік).
У 1902 році відбувається перебудова храму, в результаті якої він був розширений і за проектом єпархіального архітектора А. Петровського зведена нова дзвіниця.
Внутрішнє оздоблення, мармуровий іконостас, мозаїчна підлога створювали благоліпність собору. На його реконструкцію було витрачено 190 тисяч рублів золотом. Притч храму - два священики і два диякона, утримувалися за рахунок заводу.
Але на цьому реконструкція храму не закінчилася. Протягом 1911 - 1913 років храм розширили за рахунок правого і лівого нефів. Над бічними входами були побудовані арочні колонади, що переходять у шатрові дахи з цибулинами і хрестами. В даний час права цибулина відсутній. Розписи, які прикрашали храм, майстерно зробив художник Санкт-Петербурзької Академії мистецтв Сокіл А.Я. (1872 -1939 рік) за рахунок грошових коштів металургійного заводу. Після реконструкції, храм став величним і прекрасним за своєю обробці.
Відповідно до опису майна храму, на 20 жовтня 1926 храм був прикрашений прекрасними свічкового і електричними люстрами, срібними і позолоченими лампадами, підсвічниками, хрестами, чашами та іконами. Бібліотека храму налічувала понад 500 книг. Православний храм святителя Миколая в народі звався «Заводським», так як будувався за рахунок заводу.
Важким випробуванням піддався собор у післяреволюційні роки, аж до 80-х років ХХ століття. НКВС разом з інспекторами відділу культів обкладали Церква непомірними податками, церковнослужителів оголошували контрреволюційними елементами. У 1929 році Свято-Миколаївський собор був закритий і переобладнано у музей революції, який проіснував до 1941 року.
Під час німецької окупації і аж до 1960 року собор став чинним, де вірні чада Церкви Христової підносили молитви до Господа. У 1960 році, 1 серпня, храм Божий був знову переобладнаний у музей. Як згадують очевидці цих подій, хрести більшовики знімали вночі, а церковне майно та інвентар - серед білого дня.
У квітні 1988 року, у зв'язку з позитивними явищами в суспільстві, Свято-Нікольський собор, в досить жалюгідному стані, було передано віруючим. За допомогою Божої храм вдалося відновити як зовні, так і всередині. Як і століття тому, храм відновлювався на пожертвування Дніпровського металургійного заводу і парафіян.
Сьогодні, як і в старі, добрі часи, в соборі регулярно відбуваються Богослужіння.
Зараз Свято-Миколаївський Собор Криворізької єпархії є пам'ятником архітектури і знаходиться під охороною держави.
