Автор: dombrovskii_а
Создан: 25.04.2010
Опубликован: 29.04.2010
(отредактирован: 16.05.2010)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Отважный летчик Иван Базаров. Базаров Иван ФёдоровичГерой Советского Союза.
Базаров Иван Фёдорович - командир эскадрильи 247-го истребительного авиационного полка 203-й истребительной авиационной дивизии 1-го штурмового авиационного корпуса 5-й воздушной армии Степного фронта, капитан.
Родился 31 декабря 1916 года в селе Саломатино ныне Камышинского района Волгоградской области в крестьянской семье. Русский. Окончил 7 классов неполной средней школы, фабрично-заводское училище, Сталинградский аэроклуб, активно занимался спортом. Работал разметчиком на заводе в Сталинграде.
Член ВКП(б)/КПСС с 1942 года.
В Красной Армии с 1938 года. В 1940 году окончил Сталинградское военное авиационное училище. Участник Великой Отечественной войны с её первого дня. Сражался на Южном, а позднее - на Степном фронте. Летал на именном самолёте "Саратовский Волгарь".
Командир эскадрильи 247-го истребительного авиационного полка (203-я истребительная авиационная дивизия, 1-й штурмовой авиационный корпус, 5-я воздушная армия, Степной фронт) капитан Иван Базаров к августу 1943 года совершил 342 успешных боевых вылета, в 69 воздушных боях сбил 12 вражеских самолётов.
Указом Президиума Верховного Совета СССР от 2 сентября 1943 года за образцовое выполнение боевых заданий командования на фронте борьбы с немецко-фашистским захватчиками и проявленные при этом мужество и героизм капитану Базарову Ивану Фёдоровичу присвоено звание Героя Советского Союза с вручением ордена Ленина и медали «Золотая Звезда» (№ 1074).
Пал смертью храбрых в воздушном бою 22 ноября 1943 года. Похоронен в селе Лозоватка Криворожского района Днепропетровской области Украины.
Награждён орденом Ленина, тремя орденами Красного Знамени, медалями.
Хутор Грузское (близ Лозоватки, где покоился прах И.Ф. Базарова, потом перезахоронен в селе Лозоватка, в братской могиле) переименовано в Базарово. Там же установлен обелиск Герою. На здании бассейна центрального стадиона в городе-герое Волгограде на мемориальной доске с именами спортсменов, погибших в боях за Родину, есть и фамилия Ивана Базарова. На улице Баррикадной, на фасаде здания бывшего Волгоградского областного комитета ДОСААФ (ныне РОСТО), 6 ноября 1967 года была торжественно открыта гранитная мемориальная доска с именами лётчиков – воспитанников Сталинградского аэроклуба имени Н.С. Хользунова, удостоенных звания Героя Советского Союза за выдающиеся подвиги в боях при защите социалистической Родины, первым среди которых значится Базаров И.Ф.
***
18 сентября 1942 года восемь истребителей под руководством командира полка Федосеева вылетели на боевое задание, сопровождая шесть бомбардировщиков, следовавших на уничтожение вражеских позиций под Каховкой. Когда возвращались обратно, группу наших самолётов встретили немецкие «мессершмитты» — восемь МЕ-109. Этот самолёт был сильным противником. Он имел высокую скорость и обладал большой маневренностью, при этом был хорошо оснащён вооружением. Ситуация складывалась нешуточная. Тем не менее командир приказал всей группе воздержаться от атаки на «мессеры». Это дало возможность гитлеровцам начать атаку раньше. Невыгодное по сравнению с противником положение поставило советских лётчиков в трудное положение. Две четвёрки советских истребителей держались компактно, маневрировали, поддерживая друг друга. В первой же атаке нашим лётчикам удалось подбить один «мессершмитт». Это сразу отрезвило фашистов. Они начали маневрировать, перестраиваться, пытаясь сохранить складывающееся позиционное преимущество. Несколькими атаками немецкие лётчики старались отсечь самолёт Базарова от основной группы, но безуспешно. Советские асы предприняли контратаку, и загорелся ещё один МЕ-109. Фашисты между тем словно вошли в азарт. Они попытались собрать свою группу истребителей в кулак и снова броситься в атаку.
Бой был неравным и изнурительным. Гитлеровцы пытались частью своих сил оторвать наши истребители от прикрываемых бомбардировщиков, чтобы подвергнуть их ударам. Но наши лётчики не приняли навязываемую тактическую схему, понимая, чем это грозит. Они несли полную ответственность за прикрываемые самолёты и вынуждены были держаться вблизи от них. Таким образом, советским лётчикам-истребителям приходилось выполнять двойную задачу: атаковать противника и одновременно охранять свои бомбардировщики.
Эта схватка была трудной. Попытки немцев прорваться к нашим бомбардировщикам стоили гитлеровцам четырёх подбитых машин.
В одном из ожесточённых боев в районе Арабатского залива погиб однокурсник Ивана Базарова. Звали его Евгений Прокурота. Евгений повторил подвиг многих лётчиков Великой Отечественной войны — пошёл на таран фашистского самолёта и уничтожил его: обломки обеих машин долго после этого лежали на льду Азовского моря.
На похоронах товарища Иван Базаров дал клятву мстить врагу, не давая ему никакой пощады. Он отвечал на смерть боевых товарищей стремительными атаками на противника, уничтожением фашистских стервятников. А ещё он мстил врагу за гибель советских бойцов и мирного населения, за слезы матерей, жён, сестёр, маленьких детей. В тот период Родина оценила вклад лётчика в борьбу против фашистских захватчиков: командир звена лейтенант Иван Фёдорович Базаров 21 февраля 1942 года был награждён первым орденом Красного Знамени. К этому времени он сбил три самолёта противника, совершил около ста боевых вылетов.
Весной 1942 года Базаров назначается командиром группы только что прибывших на аэродром ЯКов. Вот что гласит одна из записей в журнале боевых действий полка:
«9 мая 1942 года группами из 6 и 8 самолётов ЯК-1 лётчики полка сопровождали штурмовиков в районы Балка Чёрная и Балка Песчаная. Воздух был буквально насыщен истребителями противника. Приходилось вести бои с превосходящими в 3—4 раза силами и только мужество, хладнокровие, выдержка и умение, проявленные в воздушных боях, привели к победе. В этот день полком сбито 12 самолётов противника без собственных потерь».
Но затем в одной из схваток был повреждён и самолёт Базарова. Приземление оказалось неудачным, при ударе лётчик потерял сознание. Раненного, обессиленного, боевые друзья вытащили его из кабины и отправили в госпиталь. Но там он пробыл недолго. Подлечившись, попросился на выписку. Друзья-однополчане встречали лейтенанта сердечно. Рассказывали о последних фронтовых новостях, о том, какой урон несут фашистские стервятники.
Спустя время состоялась передислокация полка в район Севастополя, и сразу — в бой. К этому времени, проведя несколько воздушных схваток, Иван Базаров сбил шесть самолётов противника и два повредил, за что был награждён вторым по счету орденом Красного Знамени. Он уничтожал врага в небе под Ворошиловградом, под Ростовом-на-Дону.
Вскоре Иван Фёдорович Базаров принял твёрдое решение вступить в партию. Получая партбилет, лейтенант Красной Армии сказал: «Пока бьётся моё сердце, пока беснуются на советской земле фашисты, буду бить захватчиков. Все силы отдам, если потребуется, и жизнь свою не пожалею в борьбе с врагом».
В тылу между тем собирали для фронта тёплую одежду, продукты, денежные средства. Очень много собранных денег направлялось на строительство танков, самолётов. Вскоре и Базаров сел за штурвал именного самолёта, который был назван «Саратовский волгарь». Иван Фёдорович получил повышение по службе — приказом по округу от 16 февраля 1943 года капитан Базаров получил назначение на должность командира эскадрильи.
Утром 5 июля 1943 года лётчики первой эскадрильи под командованием И.Ф. Базарова заняли места в кабинах. Была поставлена задача — уничтожить бомбардировщики противника, летавшие по направлению к нашим позициям под Курском. Предстояло принимать участие не только в воздушных боях, но и нанести сокрушительный удар по восьми немецким аэродромам. В воздух поднялись почти одновременно 350 советских самолётов. Это была беспримерная боевая операция, вошедшая в историю Великой Отечественной войны.
После объявления этой операции, сопровождая наши штурмовики, капитан Базаров вступил в бой с четырьмя ФВ-190 и двумя МЕ-109, имея в своей группе лишь три ЯК-1. Отважный лётчик в первой же атаке сбил один вражеский самолёт. Штурмовики выполнили задание и вернулись обратно без потерь. Этот бой был показателен тем, что самолёты ФВ-190 появились у немцев недавно. В короткие часы передышек советские лётчики много внимания уделяли изучению этого истребителя и вскоре хорошо знали его сильные и слабые стороны. Выяснилось, например, что преимущество в вооружении и очень незначительное превосходство в скорости над ЯКами гитлеровцы не могут полностью реализовывать, поскольку «Яковлевы» явно превосходят «Фокке-Вульфа» в маневренности. Это преимущество советские лётчики с успехом использовали затем практически во всех воздушных боях с немцами.
12 июля 1943 года в районе Прохоровки началось ожесточённое танковое сражение. Навстречу друг другу двигались армады стальных бронемашин. Поэтому перед лётчиками стояла задача — уничтожать танки противника ещё до того, как они выйдут на линию огня. Один из боев в небе над Прохоровкой с участием капитана И. Ф. Базарова описан в «Истории 247-го истребительного авиационного полка» так «16 июля 1943 года двенадцать самолётов ЯК-1, ведомые капитаном Базаровым, сопровождали группу ИЛ-2 для удара по мотомехчастям противника севернее Белгорода. При подходе к линии фронта были встречены десять МЕ-109. В тот же момент к нашей линии фронта подходили три группы Ю-87 — 50 самолётов в сопровождении двенадцати МЕ-109. Шестёрка истребителей под командованием капитана Базарова связали воздушным боем девять МЕ-109, идущих впереди «юнкерсов». После первой атаки бой перешёл на вертикаль... ЯКи наносили удары сверху, сзади... Строй «юнкерсов» был разбит, и выполнение их задания было сорвано...»
На Белгородском направлении авиаэскадрилья Базарова сделала 350 вылетов, провела 56 воздушных боев, сбила 23 и подбила два вражеских самолета. Командир эскадрильи с начала Курской битвы уничтожил шесть самолётов противника.
7 августа 1943 года командир 247-го истребительного авиационного полка подполковник Кутихин направил в штаб 203-й авиационной дивизии наградной лист, в котором говорилось: «За умелое командование авиаэскадрильей, за лично сбитые двенадцать самолётов противника достоин присвоения звания Героя Советского Союза». А вскоре Иван Фёдорович Базаров был награждён третьим орденом Красного Знамени.
В своей книге «Командир атакует первым» В. М. Шевчук писал: «Базаров точно знал, что он делает сейчас и что будет делать в бою через минуту, откуда зайдёт на «мессер», с какой дальности начнёт стрелять по «юнкерсу». Стеснительный, скромный парень, в воздухе он действовал решительно, настойчиво, отважно...
К сожалению, светлого Дня Победы капитану Базарову увидеть было не суждено. Он погиб. Как же это случилось? Четыре истребителя ЯК-1 под командованием Героя Советского Союза капитана Базарова над вражеской территорией вступили в бой с двумя группами истребителей противника, в состав которой входило до двенадцати самолётов ФВ-190 и МЕ-109. В первой атаке он сбил истребитель противника и поджёг второй. Но не успел уйти от удара внезапно появившейся новой группы в составе четырёх ФВ-190. Пушечной очередью истребитель капитана Базарова был подбит. Самолёт упал возле села Грузское недалеко от Кривого Рога на Украине.
В газете «Баррикады» А. Рябец так описывал этот эпизод: «Случилось вот что. Войдя в крутой вираж, капитан Базаров на миг увернулся от прицельной очереди и вдруг почувствовал, как словно плетью стегануло по самолёту, по его телу. На мгновение он потерял сознание и пришёл в себя, когда, войдя в штопор, неуправляемый ЯК мчался к земле. С трудом перевёл машину в горизонтальный полет. Сознание мутилось. Лётчик видел, как набухает на груди кровью комбинезон. Запах гари заполнил кабину.
— Прыгать нельзя, времени слишком мало. Горю. Надо садиться на выпущенных...
— Все, самолёт...
Но одновременно перед самым носом появилось несколько приземистых хат. Последним усилием перетянул свой ЯК через крыши и, выпустив шасси, Базаров приземлился на вспаханном поле...
Очевидцы падения самолёта — женщины все же сумели вытащить его из кабины окровавленного, без сознания, но из близлежащей посадки появившиеся на двух мотоциклах немцы пулемётной очередью разогнали спасателей Базарова. Жители хутора видели, как фашисты окружили лётчика, сорвали награды, надругались над советским воином, пиная бездыханное тело Героя. Забрали документы».
Відважний льотчик Іван Базаров. Базарів Іван Федорович Герой Радянського Союзу.
Базарів Іван Федорович - командир ескадрильї 247-го винищувального авіаційного полку 203-ї винищувальної авіаційної дивізії 1-го штурмового авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії Степового фронту, капітан.
Народився 31 грудня 1916 року в селі Саломатін нині Камишинському району Волгоградської області в селянській родині. Російська. Закінчив 7 класів неповної середньої школи, фабрично-заводське училище, Сталінградський аероклуб, активно займався спортом. Працював розмітник на заводі в Сталінграді.
Член ВКП (б) / КПРС з 1942 року.
У Червоній Армії з 1938 року. У 1940 році закінчив Сталінградської військове авіаційне училище. Учасник Великої Вітчизняної війни з її першого дня. Воював на Південному, а пізніше - на Степовому фронті. Літав на іменному літаку "Саратовський Валігура".
Командир ескадрильї 247-го винищувального авіаційного полку (203-а винищувальна авіаційна дивізія, 1-й штурмовий авіаційний корпус, 5-а повітряна армія, Степовий фронт) капітан Іван Базаров до серпня 1943 здійснив 342 успішних бойових вильоту, в 69 повітряних боях збив 12 ворожих літаків.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 вересня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм капітану Базаровим Івану Федоровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1074).
Пал смертю хоробрих у повітряному бою 22 листопада 1943. Похований у селі Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області України.
Нагороджений орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, медалями.
Хутір Грузьке (поблизу Лозоватки, де покоївся прах І. Ф. Базарова, потім перепохований в селі Лозоватка, у братській могилі) перейменовано в Базарова. Там же встановлений обеліск Герою. На будівлі басейну центрального стадіону в місті-герої Волгограді на меморіальній дошці з іменами спортсменів, загиблих у боях за Батьківщину, є і прізвище Івана Базарова. На вулиці Барикадної, на фасаді будівлі колишнього Волгоградського обласного комітету ДТСААФ (нині РОСТО), 6 листопада 1967 року була урочисто відкрита гранітна меморіальна дошка з іменами льотчиків - вихованців Сталінградського аероклубу імені Н.С. Хользунова, удостоєних звання Героя Радянського Союзу за видатні подвиги в боях при захисті соціалістичної Батьківщини, першим серед яких значиться Базаров І.Ф.
***
18 вересня 1942 вісім винищувачів під керівництвом командира полку Федосєєва вилетіли на бойове завдання, супроводжуючи шість бомбардувальників, що слідували на знищення ворожих позицій під Каховкою. Коли поверталися назад, групу наших літаків зустріли німецькі «месершміти» - вісім МЕ-109. Цей літак був сильним противником. Він мав високу швидкість і володів великою маневреністю, при цьому був добре оснащений озброєнням. Ситуація складалася не на жарт. Тим не менш командир наказав всій групі утриматися від атаки на «месери». Це дало можливість гітлерівцям почати атаку раніше. Невигідне в порівнянні з противником положення поставило радянських льотчиків у скрутне становище. Дві четвірки радянських винищувачів трималися компактно, маневрували, підтримуючи один одного. У першій же атаці нашим льотчикам вдалося підбити один «месершміт». Це відразу протверезило фашистів. Вони почали маневрувати, перебудовуватися, намагаючись зберегти складається позиційну перевагу. Декількома атаками німецькі льотчики намагалися відсікти літак Базарова від основної групи, але безуспішно. Радянські аси зробили контратаку, і загорівся ще один МЕ-109. Фашисти між тим наче увійшли в азарт. Вони спробували зібрати свою групу винищувачів в кулак і знову кинутися в атаку.
Бій був нерівним і виснажливим. Гітлерівці намагалися частиною своїх сил відірвати наші винищувачі від прикривалися бомбардувальників, щоб піддати їх ударам. Але наші льотчики не взяли нав'язувану тактичну схему, розуміючи, чим це загрожує. Вони несли повну відповідальність за які прикривалися літаки і змушені були триматися поблизу від них. Таким чином, радянським льотчикам-винищувачам доводилося виконувати подвійне завдання: атакувати противника і одночасно охороняти свої бомбардувальники.
Ця сутичка була важкою. Спроби німців прорватися до наших бомбардувальникам коштували гітлерівцям чотирьох підбитих машин.
В одному з запеклих боїв у районі Арабатської затоки загинув однокурсник Івана Базарова. Звали його Євген Прокурота. Євген повторив подвиг багатьох льотчиків Великої Вітчизняної війни - пішов на таран фашистського літака і знищив його: уламки обох машин довго після цього лежали на льоду Азовського моря.
На похороні товариша Іван Базаров дав клятву мстити ворогові, не даючи йому ніякої пощади. Він відповідав на смерть бойових товаришів стрімкими атаками на супротивника, знищенням фашистських стерв'ятників. А ще він мстився ворогові за загибель радянських бійців і мирного населення, за сльози матерів, дружин, сестер, маленьких дітей. У той період Батьківщина оцінила внесок льотчика в боротьбу проти фашистських загарбників: командир ланки лейтенант Іван Федорович Базаров 21 лютого 1942 був нагороджений першим орденом Червоного Прапора. До цього часу він збив три літаки противника, зробив близько ста бойових вильотів.
Навесні 1942 року Базаров призначається командиром групи щойно прибулих на аеродром Яків. Ось що говорить один із записів у журналі бойових дій полку:
«9 травня 1942 групами з 6 і 8 літаків ЯК-1 льотчики полку супроводжували штурмовиків в райони Балка Чорна та Балка Піщана. Повітря було буквально насичений винищувачами противника. Доводилося вести бої з переважаючими в 3-4 рази силами і тільки мужність, холоднокровність, витримка і вміння, проявлені в повітряних боях, привели до перемоги. У цей день полком збито 12 літаків противника без власних втрат ».
Але потім в одній із сутичок був пошкоджений і літак Базарова. Приземлення виявилося невдалим, при ударі льотчик втратив свідомість. Пораненого, знесиленого, бойові друзі витягли його з кабіни і відправили до госпіталю. Але там він пробув недовго. Підлікувавшись, попросився на виписку. Друзі-однополчани зустрічали лейтенанта сердечно. Розповідали про останні фронтових новинах, про те, якої шкоди несуть фашистські стерв'ятники.
Через деякий час відбулася передислокація полку в район Севастополя, і відразу - в бій. До цього часу, провівши кілька повітряних сутичок, Іван Базаров збив шість літаків супротивника і два пошкодив, за що був нагороджений другим за рахунком орденом Червоного Прапора. Він знищував ворога в небі під Ворошиловградом, під Ростовом-на-Дону.
Незабаром Іван Федорович Базаров прийняв тверде рішення вступити до партії. Отримуючи партквиток, лейтенант Червоної Армії сказав: «Поки б'ється моє серце, поки біснуються на радянській землі фашисти, буду бити загарбників. Усі сили віддам, якщо буде потрібно, і життя своє не пошкодую у боротьбі з ворогом ».
У тилу між тим збирали для фронту теплий одяг, продукти, грошові кошти. Дуже багато зібраних грошей прямувало на будівництво танків, літаків. Незабаром і Базаров сів за штурвал літака іменного, який був названий «Саратовський Валігура». Іван Федорович отримав підвищення по службі - наказом по округу від 16 лютого 1943 капітан Базаров отримав призначення на посаду командира ескадрильї.
Вранці 5 липня 1943 льотчики першої ескадрильї під командуванням І.Ф. Базарова зайняли місця в кабінах. Було поставлено завдання - знищити бомбардувальники супротивника, літали у напрямку до наших позиціях під Курськом. Належало брати участь не тільки в повітряних боях, але і завдати нищівного удару по восьми німецьким аеродромах. У повітря піднялися майже одночасно 350 радянських літаків. Це була безприкладна бойова операція, що ввійшла в історію Великої Вітчизняної війни.
Після оголошення цієї операції, супроводжуючи наші штурмовики, капітан Базаров вступив в бій з чотирма ФВ-190 і двома МО-109, маючи у своїй групі лише три ЯК-1. Відважний льотчик в першій же атаці збив один ворожий літак. Штурмовики виконали завдання і повернулися назад без втрат. Цей бій був показовим тим, що літаки ФВ-190 з'явилися у німців недавно. У короткі години перепочинків радянські льотчики багато уваги приділяли вивченню цього винищувача і незабаром добре знали його сильні і слабкі сторони. З'ясувалося, наприклад, що перевагу в озброєнні і дуже незначну перевагу у швидкості над ЯКамі гітлерівці не можуть повністю реалізовувати, оскільки «Яковлеви» явно перевершують «Фокке-Вульфа» у маневреності. Ця перевага радянські льотчики з успіхом використовували потім практично у всіх повітряних боях з німцями.
12 липня 1943 в районі Прохорівки почалося запеклий танкова битва. Назустріч один одному рухалися армади сталевих бронемашин. Тому перед льотчиками стояло завдання - знищувати танки противника ще до того, як вони вийдуть на лінію вогню. Один з боїв у небі над Прохоровкою за участю капітана І. Ф. Базарова описаний в «Історії 247-го винищувального авіаційного полку» так «16 липня 1943 12 літаків ЯК-1, ведені капітаном Базаровим, супроводжували групу ІЛ-2 для удару по мотомехчастям противника на північ від Білгорода. При підході до лінії фронту були зустрінуті десять МЕ-109. У той же момент до нашої лінії фронту підходили три групи Ю-87 - 50 літаків у супроводі дванадцяти МЕ-109. Шістка винищувачів під командуванням капітана Базарова зв'язали повітряним боєм дев'ять МО-109, що йдуть попереду «юнкерсів». Після першої атаки бій перейшов на вертикаль ... Яки завдавали удари зверху, ззаду ... Строй «юнкерсів» був розбитий, і виконання їх завдання було зірвано ... »
На Білгородському напрямі авіаескадрилья Базарова зробила 350 вильотів, провів 56 повітряних боїв, збила 23 і підбила два ворожих літака. Командир ескадрильї з початку Курської битви знищив шість літаків супротивника.
7 серпня 1943 командир 247-го винищувального авіаційного полку підполковник Кутіхін направив в штаб 203-ї авіаційної дивізії нагородний лист, в якому говорилося: «За вміле командування авіаескадрильї, за особисто збиті дванадцять літаків супротивника гідний присвоєння звання Героя Радянського Союзу». А незабаром Іван Федорович Базаров був нагороджений третім орденом Червоного Прапора.
У своїй книзі «Командир атакує першим» В. М. Шевчук писав: «Базаров точно знав, що він робить зараз і що буде робити в бою через хвилину, звідки зайде на« Мессер », з якою дальності почне стріляти по« Юнкерс ». Сором'язливий, скромний хлопець, у повітрі він діяв рішуче, наполегливо, відважно ...
На жаль, світлого Дня Перемоги капітану Базаровим побачити не судилося. Він загинув. Як же це сталося? Чотири винищувачі ЯК-1 під командуванням Героя Радянського Союзу капітана Базарова над ворожою територією вступили в бій з двома групами винищувачів противника, до складу якої входило до дванадцяти літаків ФВ-190 і МО-109. У першій атаці він збив винищувач противника і підпалив другий. Але не встиг піти від удару раптово з'явилася нової групи у складі чотирьох ФВ-190. Гарматній чергою винищувач капітана Базарова був підбитий. Літак впав біля села Грузьке недалеко від Кривого Рогу на Україні.
У газеті «Барикади» А. Рябець так описував цей епізод: «Сталося ось що. Увійшовши в крутий віраж, капітан Базаров на мить ухилився від прицільної черги і раптом відчув, як ніби батогом стьобнув по літаку, по його тілу. На мить він втратив свідомість і прийшов до тями, коли, увійшовши в штопор, некерований ЯК мчав до землі. З трудом перевів машину в горизонтальний політ. Свідомість каламутилися. Льотчик бачив, як набухає на грудях кров'ю комбінезон. Запах гару заповнив кабіну.
- Стрибати не можна, часу дуже мало. Горю. Треба сідати на випущених ...
- Все, літак ...
Але одночасно перед самим носом з'явилося кілька присадкуватих хат. Останнім зусиллям перетягнув свій ЯК через дахи і, випустивши шасі, Базаров приземлився на зораному полі ...
Очевидці падіння літака - жінки все ж таки зуміли витягнути його з кабіни закривавленого, без свідомості, але з прилеглої посадки з'явилися на двох мотоциклах німці кулеметною чергою розігнали рятувальників Базарова. Жителі хутора бачили, як фашисти оточили льотчика, зірвали нагороди, поглумилися над радянським воїном, штовхаючи бездиханне тіло Героя. Забрали документи ».
