Спасо-Преображенская церковь 1806г. [TR/7679]

Спасо-Преображенская церковь построена в 1806 году на средства первого землевладельца села Таловая Балка Фёдора Артемьевича Боровского.

Действующей церковь была до 1920-х годов.

Потом была закрыта богоборцами и использовалась в качестве склада.

По свидетельству историков – ранее в склепе храма находилось захоронение, принадлежащее основателю храма. На нём была следующая надпись: «Боровский Фёдор Артемьевич, генерал-майор, родился 20 апреля 1746года, умер 14 марта 1805 года в 3 часа пополудни. Боже благий, упокой душу Раба Твоего. Сей памятник воздвиг в знак любви родной брат покойного Иван Артемьевич Боровский 1805 г. в сентябре»
  Согласно архивным документам ХVІІІ века известно, что 8 июня 1767 года в 31 округе 15-й роты шанца Яновского Жёлтого гусарского полка под № 462 была выделена ранговая земля капитану Боровскому 156 десятин на 6 дворов, а также под слободу на 42 двора 1092 десятины. В реестре Екатеринославского наместничества Александрийского уезда казенным и владельческим селениям за 1784г. в списке владельческих деревень обозначена под № 27 деревня Талова подполковника Боровского, в числе которой обозначено 238 душ мужского и 208 женского пола. В списке помещичьих сел за 1798 год значится деревня Андреевка( № дачи 559) и село Талово ( № дачи 577) – владение генерал майора и кавалера Федора Артемьевича Боровского.
  Генерал-майор Фёдор Артемьевич Боровский служил в 1760-ые -1790-ые годы и участвовал во всех кампаниях, которые были в это время под руководством А. В. Суворова. 
  Соратник Румянцева, Суворова, Кутузова Фёдор Артемьевич Боровский заслужил искреннего внимания знаменитых полководцев. Во время боевых действий в 1794г. в Польше был бригадиром Ольвиопольского гусарского полка. "За храбрые и мужественные подвиги, оказанные в сражении при Мачине" полковник Ольвиопольского гусарского полка Боровский Федор Артемьевич награждён орденом Святого Георгия, 4-ой степени, а также орденом Святого Владимира 2-й степени. С 1795 года ему присвоено звание генерал-майора. На основании одних сведений – с 29 ноября, в других источниках указывается, что с 3 декабря 1796 года по 16 октября 1797 года, он был шефом Мариупольского гусарского полка. 
  В конце 1797 года после ухода в отставку, Фёдора Боровского незаконно обвинили по делу полковника Никорицы. В марте 1798 его вторично арестовали, обвинив в разного рода упущениях, приписав ему незаконные растраты и разбазаривание имущества. Но тщательно проведённое расследование доказало полную невиновность боевого командира. Во время следствия Боровский держался достойно, заявив, что не желает мести своему начальнику, надеясь, что «князь Багратион да почувствует всё на совести своей и да исправится». Комиссия признала донесения шефа полка генерал-майора князя Багратиона на имя Павла І, как заведомо неправдивыми. Боровского освободили из под ареста в октябре 1798 года, на основании именного указа Павла І, ему было позволено носить мундир.
  В С.- Петербурге в Государственном Русском музее находится портрет генерал-майора и кавалера Федора Артемьевича Боровского, написанный в 1799 году известным художником Владимиром Боровиковским (Холст, масло. 80,5x62,5 см). В 1905 году Русским музеем был приобретён этот портрет от Винберг Елисаветы Валентиновны. Имя этой женщины известно читателям александрийской газеты «Городской курьер» по весенним публикациям «Таємниця «генеральші» із Ясинуватки» №12, от 20.03.2008г., «Тайна ясиноватской «генеральши»: продолжение следует»№ 15 от 10.04.2008г., №17 от 20.04.2008г. В этих публикациях более подробно расписано о всех землевладельцах Таловой Балки и села Ясиноватки Александрийского уезда. На протяжении более 100 лет эти два села связаны были одними и теми же именами землевладельцев.
  Винберг Елисавета Валентиновна (девичья фамилия Анненкова) – дочь шт.. ротмистра Анненкова Валентина Владимировича, собственница села Ясиноватки и хутора Морозовский. По данным 1897г. она упоминается, как жена штабс-капитана Василия Винберга. А в списках землевладельцев Александрийского уезда за 1915 год упоминается уже как жена генерал-майора Василия Винберга. Кстати, Анненковы были одними из последних собственников села Таловая Балка.
  Но если возвратиться снова к теме Преображенского храма, о котором я уже сообщала, что он был построен в 1806 году на средства первого землевладельца села Таловая Балка Фёдора Артемьевича Боровского. Действующей церковь была до 1920-х годов. Потом была закрыта богоборцами и использовалась в качестве склада.
  На основании епархиального справочника за 1906 годы известно несколько имён священнослужителей за этот период. Священник Преображенской церкви Никифор Васильевич Брюховецкий, окончивший 4кл. Одесской Духовной семинарии. В данном приходе служил с 1901 года, в сане священника – с 1893 года. С 1888 года служил учителем церковно-приходской школы, с 1890 г. – псаломщиком, с 1891г. –диаконом. (ранее места службы не указаны)В семье – жена и четверо детей: 12, 10, 7 и 5 л. С 1904 года исполняющим обязанности псаломщика при Таловской церкви служил Антоний Иоаннович Фиалковский, 32л., окончивший одноклас. министерское училище. Также, исполняющим обязанности второго псаломщика служил при сем храме с 1905 г. Григорий Аристархов Фомицкий, окончивший 1 классное Херсонское духовное училище. Также справочник 1906 года нам сообщает о количестве дворов и прихожан с.Таловой Балки – 497дв.; 1280 м.п. и 1248 ж. п. а также близ лежащих деревень, относящихся к приходу сей церкви. Молчановка – 1 вер.; 108 дв.; прихожан 336м.п., 290 ж.п.; Скалевая – 3 вер.; 217 дв., 598 м.п., 641 ж.п.; Малая Скалеватка – 2 вер.; 71 дв., 174м.п., 186 ж.п.
                                                                  краевед Божко Ольга

Взято с: http://eparhia-alexand.at.ua/publ/13-1-0-28

_____________________________________________________________________________________________

Спасо-Преображенська церква побудована в 1806 році на кошти першого землевласника села Талова Балка Федора Артемовича Боровського.

Діючою церква була до 1920-х років.

Потім була закрита богоборцями і використовувалася як склад.

За свідченням істориків - раніше в склепі храму було поховання, що належить засновнику храму. На ньому була наступна напис: «Боровський Федір Артемович, генерал-майор, народився 20 квітня 1746года, помер 14 березня 1805 о 3 годині пополудні. Боже милостивий, упокой душу свого раба. Цей пам'ятник спорудив на знак любові рідний брат покійного Іван Артемович Боровський 1805 у вересні »
  Згідно з архівними документами ХVІІІ століття відомо, що 8 червня 1767 в 31 окрузі 15-ї роти Шанца Яновського Жовтого гусарського полку під № 462 була виділена земля рангова капітану Боровському 156 десятин на 6 дворів, а також під слободу на 42 двору 1092 десятини. У реєстрі Катеринославського намісництва Олександрійського повіту казенним і власницькі селами за 1784г. у списку власницьких сіл позначена під № 27 село Талова підполковника Борівського, в числі якої позначено 238 душ чоловічої та 208 жіночої статі. У списку поміщицьких сів за 1798 значиться село Андріївка (№ дачі 559) та село Талове (№ дачі 577) - володіння генерал майора і кавалера Федора Артемовича Боровського.
  Генерал-майор Федір Артемович Боровський служив в 1760-ті-1790-ті роки і брав участь у всіх кампаніях, які були в цей час під керівництвом О. В. Суворова.
  Соратник Румянцева, Суворова, Кутузова Федір Артемович Боровський заслужив щирого уваги знаменитих полководців. Під час бойових дій у 1794р. у Польщі був бригадиром Ольвіопільського гусарського полку. "За хоробрі і мужні подвиги, надані в битві при Мачіне" полковник Ольвіопільського гусарського полку Боровський Федір Артемович нагороджений орденом Святого Георгія, 4-го ступеня, а також орденом Святого Володимира 2-го ступеня. З 1795 року йому присвоєно звання генерал-майора. На підставі одних відомостей - з 29 листопада, в інших джерелах вказується, що з 3 грудня 1796 по 16 жовтня 1797 року, він був шефом Маріупольського гусарського полку.
  Наприкінці 1797 після відходу у відставку, Федора Борівського незаконно звинуватили у справі полковника Нікоріци. У березні 1798 його вдруге заарештували, звинувативши в різного роду упущень, приписавши йому незаконні розтрати та розбазарювання майна. Але ретельно проведене розслідування довело повну невинність бойового командира. Під час слідства Боровський тримався гідно, заявивши, що не бажає помсти своєму начальникові, сподіваючись, що «князь Багратіон та відчує все на совісті своєї, і нехай виправиться». Комісія визнала донесення шефа полку генерал-майора князя Багратіона на ім'я Павла І, як свідомо неправдивими. Борівського звільнили з під арешту в жовтні 1798 року, на підставі іменного указу Павла І, йому було дозволено носити мундир.
  У С. - Петербурзі в Державному Російському музеї знаходиться портрет генерал-майора і кавалера Федора Артемовича Борівського, написаний в 1799 році відомим художником Володимиром Боровиковським (Полотно, олія. 80,5 x62, 5 см). У 1905 році Російським музеєм був придбаний цей портрет від Винберг Єлисавети Валентинівни. Ім'я цієї жінки відомо читачам олександрійської газети «Міський кур'єр» за весняними публікацій «Таємниця« генеральші »із Ясінуваткі» № 12, від 20.03.2008г., «Таємниця Ясинуватської« генеральші »: далі буде» № 15 від 10.04.2008г., № 17 від 20.04.2008г. У цих публікаціях більш докладно розписано про всі землевласників Талове Балки і села Ясинуватка Олександрійського повіту. Протягом понад 100 років ці два села зв'язані були одними і тими ж іменами землевласників.
  Винберг Єлисавета Валентинівна (дівоче прізвище Анненкова) - дочка шт .. ротмістра Анненкова Валентина Володимировича, власниця села Ясинуватка і хутори Морозовський. За даними 1897г. вона згадується, як дружина штабс-капітана Василя Винберг. А в списках землевласників Олександрійського повіту за 1915 рік згадується вже як дружина генерал-майора Василя Винберг. До речі, Анненкова були одними з останніх власників села Талова Балка.
  Але якщо повернутися знову до теми Преображенського храму, про який я вже повідомляла, що він був побудований в 1806 році на кошти першого землевласника села Талова Балка Федора Артемовича Боровського. Діючою церква була до 1920-х років. Потім була закрита богоборцями і використовувалася як склад.
  На підставі єпархіального довідника за 1906 роки відомо кілька імен священнослужителів за цей період. Священик Преображенської церкви Никифор Васильович Брюховецький, який закінчив 4кл. Одеської Духовної семінарії. У даному приході служив з 1901 року, в сані священика - з 1893 року. З 1888 року служив учителем церковно-приходської школи, з 1890 р. - псаломщиком, з 1891р. -Дияконом. (Раніше місця служби не зазначено) У сім'ї - дружина і четверо дітей: 12, 10, 7 та 5 л. З 1904 року виконуючим обов'язки псаломщика при Таловской церкві служив Антоній Іоаннович Фіалковський, 32л., Який закінчив одноклас. міністерське училище. Також, виконуючим обов'язки другого псаломщика служив при цьому храмі з 1905 р. Григорій Аристархов Фомицька, який закінчив 1 класне Херсонське духовне училище. Також довідник 1906 нам повідомляє про кількість дворів та парафіян с.Таловой Балки - 497дв.; 1280 м.п. і 1248 ж. п. а також поблизу лежать сіл, що відносяться до приходу цього церкви. Мовчанівка - 1 вер.; 108 дв.; Парафіян 336м.п., 290 Ж.П.; Скалева - 3 вер.; 217 дв., 598 м.п., 641 Ж.П.; Мала Скаливатка - 2 вер. ; 71 дв., 174м.п., 186 Ж.П.
                                                                  краєзнавець Божко Ольга