Как и на любой территории, на Луганщине есть свои достопримечательности, свои «чудеса», которыми мы можем гордиться. В Луганской области находятся 12 археологических памятников национального значения (самые известные из них - курган «Могила Мечетная», Петрово-Донецкое поселение-крепость). В последнее время археологи заговорили еще об одном открытии на территории Луганской области (под Перевальском, село Степановка), по мнению некоторых из них, Европейского значения – «Мергелевой гряде».
История открытия
Наверное, это символично, «Мергелеву гряду» в 2004 году открыли школьники из Алчевска. Все они – члены городского клуба любителей археологии центра досуга населения отдела культуры Алчевсого городского совета (то есть, клуб находится на балансе местного бюджета). Руководитель клуба – Владимир Парамонов, школьный учитель истории. В 1976 году он зафиксировал курганы на «Мергелевой гряде», но тогда еще были сомнения, рукотворные они или нет. С 1995 года Владимир Аркадьевич постоянно организовывал на гряду экспедиции школьников. В 2004 году была произведена первая шурфовка на гряде. И с 2005 года начаты активные исследования памятника. Исследования проводили все те же члены клуба любителей археологии, но уже под руководством квалифицированных специалистов (по законодательству, эти школьники не имеют права вести раскопки самостоятельно). По-сути, два года финансовой основой исследований были средства клуба. Теперь же (точнее со следующего года), когда государственные мужи убедились, что «Мергелева гряда» - это не простые природные образования, исследования будет финансировать и государство.
«Мергелева гряда»
Внешне «Мергелева гряда» представляет собой целостный комплекс каменных и земляных сооружений (курганов, различных «дорог» и «лучей», выложенных из каменных плит), на площади 1,3 кв. км. Пока исследователи раскопали небольшой участок гряды. На этом участке расположены круги правильной формы, выложенные из камня. Здесь археологи уже обнаружили жертвенники, места погребений. «Добыча» исследователей – свыше десятка различного рода сосудов и столько же человеческих останков.
Археологи пришли к выводу, что «Мергелева гряда» (все 1,3 кв. км.) - это древнее святилище. При помощи радиоуглеродных анализов был установлен и минимальный возраст святилища – 5 тыс. лет. То есть в 3 тыс. году до н.э. оно уже существовало, а когда оно было построено еще неизвестно. В любом случае, по утверждению специалистов, этот памятник, по крайней мере, на 300 лет старше самой древней египетской пирамиды и лет на 500 старше первого строительного горизонта – Стоунхендж.
«По оценкам бывших здесь специалистов и археологов, это открытие европейского масштаба, - подчеркнул заместитель директора по науке НИИ памятникоохранных исследований Министерства культуры и туризма Украины, штатный профессор кафедры археологии Гданьского университета (Польша) Виктор Клочко. – Это первое открытое в Восточной Европе святилище солярного культа (поклонение некоему богу солнца)».
Святилище использовали несколько культур. То есть последовательно приходили разные племена, народы и достраивали в святилище что-либо свое. Сейчас археологи обнаружили следы четырех культур. Не исключают, что потом будет больше. «Святилище использовала донецкая катакомбная культура, срубная культура, - отметил Виктор Клочко. – Я так подозреваю, что вплоть до раннего Средневековья использовали его в качестве святилища. Почему такое длительное использование? Потому что это самое высокое место в округе. Именно здесь можно встретить первые лучи солнца. Поклонение солнцу осуществлять проще именно здесь. А поклонение солнцу – это основа всех языческих религий до христианства».
Археологи уже подумывают и о том, чтобы найти поселение людей, которые использовали это святилище. По мнению Виктора Клочко, такое поселение могло быть в районе долины реки Белой, протекавшей вблизи. Однако сейчас долина залита Исаковским водохранилищем.
"Вторая Китайская стена"
Именно такую предварительную оценку дают некоторые ученые известковой стене, располагающейся там же, рядом с "грядой". Стена поражает своей длиной. Над этим объектом будет работать не один десяток ученых. Впрочем, даже, если геологи докажут, что над ландшафтом работала природа, без человеческого вмешательство, уже сейчас наверняка известно, что известковая стена — явление уникальное. Известняк в качестве строительного материала используется уже в течение сотен тысяч лет. Камни, которые выложены неподалеку Краснодона, природой или человеком, поразили ученых. Одни называют стену второй Китайской, другие говорят, что для Донецкого кряжа такие затеи природы достаточно типичны.
С одной стороны, ученые утверждают, что в известковой стене несомненно уже можно увидеть определенные строительные приемы, указывающие на глубокую старину. И осторожно строят предположения, что строительство напоминает старинную Трою. С другой стороны, ученые указывают, что гряда идет по системе закономерного формирования Донецкого кряжа. Примирить в споре археологов способны геологи. Именно они будут определять природу происхождения известковой стены.
Между тем уже сейчас учёные единогласно заявляют, что находка имеет безоговорочную уникальность.
Авторы
По оценкам археологов, объем работ, выполненных при строительстве (транспортировка, обработка, укладка каменных плит) можно сравнить со строительством египетской пирамиды. Но в Египте было государство. А что было здесь? Что за общество позволило себе такие грандиозные работы? На эти вопросы специалисты пока не могут дать однозначного ответа.
Святилище строилось в эпоху раннего Бронзового века – то есть, по сути, основные орудия труда были еще каменными. Владимир Парамонов и его любители археологи установили и способ строительства святилища. «Сначала снимался дерн. Потом делали «бетон» – из глины и мелкой щебенки, - рассказывает он. – Затем все заливалось бетоном. Далее эти гигантски блоки укладывались по типу кирпичной кладки. И опять заливалось бетоном».
По мнению Виктора Клочко, святилище могли построить представители донецкой катакомбной культуры. «Но даже для донецкой катакомбной культуры это строительство слишком грандиозное, и оно нас озадачило, - «признался» Виктор Иванович. – Возможно, нам придется пересмотреть наши представления об уровне ее развития».
Перспективы
В настоящее время подготовлены все документы для того, чтобы «Мергелева гряда» была внесена в список объектов культурного наследия национального значения. Специалисты уверены, что в ближайшее время гряда получит такой статус – мол, это уже «дело техники». Далее соответственно планируют, что памятник войдет и в культурное наследие мира. Как отметил Владимир Парамонов, предполагается, что в будущем на «Мергелевой гряде» будет отрабатываться международная методика музефикации памятников с привлечением сил ЮНЕСКО.
По словам Виктора Клочко, НИИ памятникоохранных исследований Министерства культуры и туризма Украины планирует инициировать создание в Луганской области археологического парка. Окончательное решение по этому парку будет принимать Кабинет министров.
«Археологический парк – это новое явление для Украины, - объяснил Виктор Иванович. – Сейчас еще в Херсонесе планируем организовать такой парк. Это место, куда приезжают желающие участвовать в археологических раскопках. В Европе, например, это явление - форма отдыха. Она развита довольно неплохо. Думаю, и здесь мы сможем это со временем организовать. Будем пытаться со следующего года».
Для организации археологического парка необходимо решить вопрос с его обслуживающей инфраструктурой. Это дороги, гостиницы и т.п. Виктор Клочко подчеркнул, что основные усилия для организации парка, соответствующей инфраструктуры должны приложить местные власти. По его мнению, желание у местных властей есть, и возможности для организации такой инфраструктуры также можно изыскать. К примеру, под гостиницы можно переделать базы отдыха, расположенные вблизи Исаковского водохранилища.
Откровенно говоря, вникая в планы по дальнейшему развитию «Мергелевой гряды», как не специалист в археологии, невольно задаешься вопросом: «А, действительно ли, гряда – такой уникальный памятник, или наши археологи просто пытаются на голом месте «раскрутить» Луганскую область, а вместе с ней и Украину». Лично мои сомнения развеял Виктор Клочко. Он – довольно авторитетная личность в кругах археологов. Если бы Виктор Иванович стал «рекламировать» ничего не стоящий памятник, он бы потерял свой авторитет, который формировался годами. Виктор Клочко подчеркнул, что проверял «Мергелеву гряду» в течение года прежде, чем заявить о ней.
Перспективы у «Мергелевой гряды», судя по всему, действительно большие. По крайней мере, работы на ней хватит, по словам Виктора Клочко, «лет на сто». Тем более что место это интересно не только с археологической точки зрения. Так, биологов бы заинтересовал цветок, растущий на гряде и в народе прозванный Молодило. Этот небольшой бледно-желтый цветок с мясистым стеблем растет в местах, где много влаги. То есть, в засушливой степи расти он не должен. По мнению Владимира Парамонова, причина – в святилище. А точнее – в его глиняной основе, которая не пропускают влагу и питает цветок.
Пока же - место раскопок обрастает травой и периодически становится объектом посещения туристов пешеходных и велосипедных.
Как добраться из Луганска до "Мергелевой гряды"
Один из проверенных вариантов:
9:10 выезжает автобус с остановки на ЖД вокзале, едет через с. Иллирия
10:35 встать на остановке в Иллирии, которая сразу за остановкой возле церкви
12:00 именно в это время попадаешь на Мергелеву гряду, если идти по карте через степь :)
Из Иллирии в Луганск автобус едет в 13:30, 16:30, 19:40 (как сказали местные - на последний автобус (19:40) лучше не надеяться). Ещё ещё есть маршрут в 15:50 из Иллирии до Лутугино, оттуда довольно часто маршрутки едут в Луганск.
Информацию о маршрутах в другое время можно у водителя или у местных.
8-06436-32-1-39 - телефон диспетчера, по которому можно узнать информацию о маршруте автобуса, который едет из Луганска через с.Иллирия
Як і на будь-якій території, на Луганщині є свої визначні пам'ятки, свої «дива», якими ми можемо пишатися. У Луганській області знаходяться 12 археологічних пам'яток національного значення (найвідоміші з них - курган «Могила Мечетна», Петрово-Донецьке поселення-фортеця). Останнім часом археологи заговорили ще про одне відкриття на території Луганської області (під Перевальському, село Степанівка), на думку деяких з них, Європейського значення - «Мергелева гряда». Історія відкриття
Напевно, це символічно, «Мергелева гряда» в 2004 році відкрили школярі з Алчевська. Всі вони - члени міського клубу любителів археології центру дозвілля населення відділу культури Алчевсого міської ради (тобто, клуб знаходиться на балансі місцевого бюджету). Керівник клубу - Володимир Парамонов, шкільний вчитель історії. У 1976 році він зафіксував кургани на «Мергелева гряда», але тоді ще були сумніви, рукотворні вони чи ні. З 1995 року Володимир Аркадійович постійно організовував на гряду експедиції школярів. У 2004 році була проведена перша шурфовкою на гряді. І з 2005 року розпочато активні дослідження пам'ятника. Дослідження проводили всі ті ж члени клубу любителів археології, але вже під керівництвом кваліфікованих спеціалістів (за законодавством, ці школярі не мають права вести розкопки самостійно). По-суті, два роки фінансовою основою досліджень були кошти клубу. Тепер же (точніше з наступного року), коли державні мужі переконалися, що «Мергелева гряда» - це не прості природні утворення, дослідження буде фінансувати і держава. «Мергелева гряда»
Зовні «Мергелева гряда» представляє собою цілісний комплекс кам'яних і земляних споруд (курганів, різних «доріг» і «променів», викладених з кам'яних плит), на площі 1,3 кв. км. Поки дослідники розкопали невелику ділянку гряди. На цій ділянці розташовані кола правильної форми, викладені з каменю. Тут археологи вже виявили жертівники, місця поховань. «Здобич» дослідників - понад десяток різного роду судин і стільки ж людських останків.
Археологи прийшли до висновку, що «Мергелева гряда» (усі 1,3 кв. Км.) - Це стародавнє святилище. При допомогою радіовуглецевого аналізу було встановлено і мінімальний вік святилища - 5 тис. років. Тобто в 3 тис. році до н.е. воно вже існувало, а коли воно було побудовано ще невідомо. У будь-якому випадку, за твердженням фахівців, цей пам'ятник, принаймні, на 300 років старше самої стародавньої єгипетської піраміди і років на 500 старше першого будівельного горизонту - Стоунхендж.
«За оцінками колишніх тут фахівців і археологів, це відкриття європейського масштабу, - підкреслив заступник директора з науки НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України, штатний професор кафедри археології Гданського університету (Польща) Віктор Клочко. - Це перше відкрите в Східній Європі святилище солярного культу (поклоніння якомусь богові сонця) ».
Святилище використовували кілька культур. Тобто послідовно приходили різні племена, народи і добудовували у святилищі що-небудь своє. Зараз археологи виявили сліди чотирьох культур. Не виключають, що потім буде більше. «Святилище використовувала донецька катакомбна культура, зрубна культура, - зазначив Віктор Клочко. - Я так підозрюю, що аж до раннього Середньовіччя використовували його як святилища. Чому таке тривале використання? Тому що це найвище місце в окрузі. Саме тут можна зустріти перші промені сонця. Поклоніння сонцю здійснювати простіше саме тут. А поклоніння сонцю - це основа всіх язичницьких релігій до християнства ».
Археологи вже подумують і про те, щоб знайти поселення людей, які використовували це святилище. На думку Віктора Клочко, таке поселення могло бути в районі долини річки Білій, що протікала поблизу. Проте зараз долина залита Ісаковському водосховищем.
"Друга Китайська стіна"
Саме таку попередню оцінку дають деякі вчені вапняковій стіні, що розташовується там же, поруч з "грядою". Стіна вражає своєю довжиною. Над цим об'єктом працюватиме не один десяток вчених. Втім, навіть, якщо геологи доведуть, що над ландшафтом працювала природа, без людського втручання, вже зараз напевно відомо, що вапняна стіна - явище унікальне. Вапняк як будівельний матеріал використовується вже протягом сотень тисяч років. Камені, які викладені неподалік Краснодона, природою чи людиною, вразили вчених. Одні називають стіну другий Китайської, інші говорять, що для Донецького кряжу такі затії природи достатньо типові.
З одного боку, вчені стверджують, що у вапняній стіні безсумнівно вже можна побачити певні будівельні прийоми, що вказують на глибоку старовину. І обережно будують припущення, що будівництво нагадує старовинну Трою. З іншого боку, вчені вказують, що гряда йде за системою закономірного формування Донецького кряжу. Примирити в суперечці археологів здатні геологи. Саме вони визначатимуть природу походження вапняної стіни.
Тим часом вже зараз учені одноголосно заявляють, що знахідка має беззастережну унікальність. Автори
За оцінками археологів, обсяг робіт, виконаних під час будівництва (транспортування, обробка, укладання кам'яних плит) можна порівняти з будівництвом єгипетської піраміди. Але в Єгипті була держава. А що було тут? Що за суспільство дозволило собі такі грандіозні роботи? На ці питання фахівці поки не можуть дати однозначної відповіді.
Святилище будувалося в епоху раннього Бронзового століття - тобто, по суті, основні знаряддя праці були ще кам'яними. Володимир Парамонов і його любителі археологи встановили і спосіб будівництва святині. «Спочатку знімався дерен. Потім робили «бетон» - з глини і дрібної щебінки, - розповідає він. - Потім все заливалося бетоном. Далі ці гігантськи блоки укладалися за типом цегляної кладки. І знову заливалося бетоном ».
На думку Віктора Клочко, святилище могли побудувати представники донецької катакомбної культури. «Але навіть для донецької катакомбної культури це будівництво занадто грандіозне, і воно нас спантеличило, -« зізнався »Віктор Іванович. - Можливо, нам доведеться переглянути наші уявлення про рівень її розвитку ».
Перспективи
В даний час підготовлені всі документи для того, щоб «Мергелева гряда» була внесена до списку об'єктів культурної спадщини національного значення. Фахівці впевнені, що найближчим часом гряда отримає такий статус - мовляв, це вже «справа техніки». Далі відповідно планують, що пам'ятник увійде і до культурної спадщини світу. Як зазначив Володимир Парамонов, передбачається, що в майбутньому на «Мергелева гряда» буде відпрацьовуватися міжнародна методика музефікаціі пам'ятників із залученням сил ЮНЕСКО.
За словами Віктора Клочко, НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України планує ініціювати створення в Луганській області археологічного парку. Остаточне рішення з цього парку буде приймати Кабінет міністрів.
«Археологічний парк - це нове явище для України, - пояснив Віктор Іванович. - Зараз ще в Херсонесі плануємо організувати такий парк. Це місце, куди приїжджають охочі брати участь в археологічних розкопках. У Європі, наприклад, це явище - форма відпочинку. Вона розвинена досить непогано. Думаю, і тут ми зможемо це з часом організувати. Будемо намагатися з наступного року ».
Для організації археологічного парку необхідно вирішити питання з його обслуговуючої інфраструктурою. Це дороги, готелі і т.п. Віктор Клочко підкреслив, що основні зусилля для організації парку, відповідної інфраструктури повинні докласти місцева влада. На його думку, бажання в місцевої влади є, і можливості для організації такої інфраструктури також можна вишукати. Приміром, під готелі можна переробити бази відпочинку, розташовані поблизу Ісаковського водосховища.
Відверто кажучи, вникаючи в плани щодо подальшого розвитку «Мергелева гряда», як не фахівець в археології, мимоволі задаєшся питанням: «А, чи дійсно, гряда - такий унікальний пам'ятник, чи наші археологи просто намагаються на голому місці« розкрутити »Луганську область, а разом з нею і Україну ». Особисто мої сумніви розвіяв Віктор Клочко. Він - досить авторитетна особистість у колах археологів. Якби Віктор Іванович став «рекламувати» нічого не вартий пам'ятник, він би втратив свій авторитет, який формувався роками. Віктор Клочко підкреслив, що перевіряв «Мергелева гряда» протягом року, перш ніж заявити про неї.
Перспективи в «Мергелева гряда», судячи з усього, справді великі. Принаймні, роботи на ній вистачить, за словами Віктора Клочко, «років на сто». Тим більше що місце це цікаво не тільки з археологічної точки зору. Так, біологів б зацікавив квітка, що росте на пасмі і в народі прозваний Молодило. Цей невеликий блідо-жовта квітка з м'ясистим стеблом росте в місцях, де багато вологи. Тобто, в посушливого степу рости він не повинен. На думку Володимира Парамонова, причина - в святилищі. А точніше - у його глиняної основі, яка не пропускають вологу і живить квітка.
Поки ж - місце розкопок обростає травою і періодично стає об'єктом відвідування туристів пішохідних і велосипедних. Як дістатися з Луганська до "Мергелева гряда"
Один із перевірених варіантів:
9:10 виїжджає автобус із зупинки на ЖД вокзалі, їде через с. Іллірія
10:35 встати на зупинці в Іллірії, яка відразу за зупинкою біля церкви
12:00 саме в цей час потрапляєш на Мергелева гряда, якщо йти по карті через степ:)
З Іллірії до Луганська автобус їде о 13:30, 16:30, 19:40 (як сказали місцеві - на останній автобус (19:40) краще не сподіватися). Ще ще є маршрут о 15:50 з Іллірії до Лутугине, звідти доволі часто маршрутки їдуть до Луганська.
Інформацію про маршрути в інший час можна у водія або у місцевих.
8-06436-32-1-39 - телефон диспетчера, за яким можна дізнатися інформацію про маршрут автобуса, який їде з Луганська через с.Іллірія
