Разрушение архитектурных памятников не обошло и город Люботин. Обследовав окрестности, можно осмотреть остатки усадебного комплекса ХІХ в. Усадьба находилась в с. Гиевка, которое позднее слилось с Люботином. Она создавалась постепенно, в 1820-1870-е гг. Ее обустройство начал Маслов, а затем продолжил князь Дмитрий Иванович Святополк-Мирский (1825-1899). Представитель древнего дворянского рода провел детство за границей и приехал в Россию в возрасте 19 лет. Блестящую военную карьеру будущий генерал от инфантерии начал в 1844 г. на Кавказе рядовым егерского полка. В 1859 г., командуя Кабардинским полком, Д. И. Святополк-Мирский принимал участие в пленении Шамиля. Некоторое время он был кутаисским генерал-губернатором, помощником наместника на Кавказе великого князя Михаила Николаевича.
В 1881 г. Д. И. Святополк-Мирский был назначен харьковским генерал-губернатором. Это был один из сложнейших моментов российской истории: 1 марта 1881 г. народовольцы убили императора Александра I, по многим губерниям прокатилась волна еврейских погромов. Д. И. Святополк-Мирскому удалось избежать беспорядков в Харькове, но уже в 1882 г. он подает в отставку. В письме к своему сослуживцу Л. Н. Толстому Дмитрий Иванович написал следующее: "Нельзя двигаться, а тем более направлять других, не зная, куда и зачем. Вот почему я остановился и зажил в деревне".
Не менее интересной личностью был сын Дмитрия Ивановича, Петр Дмитриевич Святополк-Мирский (1857-1914) - предводитель дворянства Харьковской губернии, шеф корпуса жандармов, в августе 1904 г. - январе 1905 г. - министр внутренних дел России. Он ушел в отставку после событий 9 января 1905 г., вошедших в историю как Кровавое воскресенье. В Гиевке П. Д. Святополк-Мирский построил школу, больницу и аптеку. Основные компоненты усадьбы - дворец, пруд и церковь - расположены на единой оси. Параллельно им шли липовые аллеи, спускающиеся к пруду, через который был переброшен легкий деревянный мостик.
В 1815-1820-х гг. в Гиевке был возведен усадебный дом, в 1840-е гг. на его основе был создан ныне существующий дворец. В годы Великой Отечественной войны он был частично разрушен, но уже в 1946 г. восстановлен. Сейчас в нем располагается интернат для детей-сирот. Заметно обветшалое здание в романтическом стиле с элементами классицизма и готики состоит из двух двухэтажных корпусов, соединенных одноэтажной крытой галереей. Сначала в галерее размещались зимний сад и оранжерея, затем она была перестроена под портретную галерею, а в дальнейшем - в жилые помещения. Рядом с дворцом в 1820-е гг. была построена ротонда, предназначенная для размещения усадебной конторы. В 1870-е гг. ее расширили за счет двух пристроек, расположенных под прямым углом.
В 1843 г. в усадьбе появилась однокупольная Николаевская церковь с трехъярусной колокольней. Возле этой церкви, которая находится в процессе реставрации, и сейчас можно увидеть крест и две плиты со стертыми надписями. Это захоронения князей Д. И. и П. Д. Святополк-Мирских. В северной части усадьбы был расположен ландшафтный парк, который создавался на протяжении всего ХІХ в. на базе существовавшей здесь ранее дубравы. Сейчас он используется как городской парк культуры и отдыха.
Руйнування архітектурних пам'яток не оминуло і місто Люботин. Обстеживши околиці, можна оглянути залишки садибного комплексу ХІХ ст. Садиба знаходилася в с. Гійовка, яке пізніше злилося з Люботиним. Вона створювалася поступово, у 1820-1870-і рр.. Її облаштування почав Маслов, а потім продовжив князь Дмитро Іванович Святополк-Мірський (1825-1899). Представник стародавнього дворянського роду провів дитинство за кордоном і приїхав до Росії у віці 19 років. Блискучу військову кар'єру майбутній генерал від інфантерії почав в 1844 р. на Кавказі рядовим єгерського полку. У 1859 р., командуючи Кабардинський полком, Д. І. Святополк-Мірський брав участь у полоненні Шаміля. Деякий час він був Кутаїський генерал-губернатором, помічником намісника на Кавказі великого князя Михайла Миколайовича.
У 1881 р. Д. І. Святополк-Мірський був призначений харківським генерал-губернатором. Це був один із найскладніших моментів російської історії: 1 березня 1881 народовольці вбили імператора Олександра I, за багатьма губерніях прокотилася хвиля єврейських погромів. Д. І. Святополк-Мирського вдалося уникнути заворушень у Харкові, але вже в 1882 р. він подає у відставку. У листі до своєму товаришеві по службі Л. М. Толстому Дмитро Іванович написав наступне: "Не можна рухатися, а тим більше направляти інших, не знаючи, куди й навіщо. Ось чому я зупинився і зажив в селі".
Не менш цікавою особистістю був син Дмитра Івановича, Петро Дмитрович Святополк-Мірський (1857-1914) - предводитель дворянства Харківської губернії, шеф корпусу жандармів, в серпні 1904 р. - січні 1905 р. - міністр внутрішніх справ Росії. Він пішов у відставку після подій 9 січня 1905, що увійшли в історію як Кривава неділя. У Гійовка П. Д. Святополк-Мірський побудував школу, лікарню і аптеку. Основні компоненти садиби - палац, ставок і церква - розташовані на єдиній осі. Паралельно їм йшли липові алеї, що спускаються до ставка, через який був перекинутий легкий дерев'яний місток.
У 1815-1820-х рр.. в Гійовка був зведений садибний будинок, в 1840-і рр.. на його основі був створений нині існуючий палац. У роки Великої Вітчизняної війни він був частково зруйнований, але вже в 1946 р. відновлений. Зараз у ньому розташовується інтернат для дітей-сиріт. Помітно застаріле будівлю в романтичному стилі з елементами класицизму та готики складається з двох двоповерхових корпусів, з'єднаних одноповерхової критої галереєю. Спочатку в галереї розміщувалися зимовий сад і оранжерея, потім вона була перебудована під портретну галерею, а в подальшому - в житлові приміщення. Поряд з палацом у 1820-і рр.. була побудована ротонда, призначена для розміщення садибної контори. У 1870-ті рр.. її розширили за рахунок двох прибудов, розташованих під прямим кутом.
У 1843 р. в садибі з'явилася однокупольна Миколаївська церква з триярусною дзвіницею. Біля цієї церкви, яка знаходиться в процесі реставрації, і зараз можна побачити хрест і дві плити із стертими написами. Це поховання князів Д. І. та П. Д. Святополк-Мирського. У північній частині садиби був розташований ландшафтний парк, який створювався на протязі всього ХІХ ст. на базі існувала тут раніше діброви. Зараз він використовується як міський парк культури і відпочинку.
