Садиба-музей Панаса Мирного – одна із найбагатших в Україні по кількості меморіальних предметів. Близько тисячі особистих речей, книг, документів і фотографій розміщені в семи кімнатах будинку письменника. У музеї зберігаються більше 150 рукописів Панаса Мирного і його старшого брата Івана Білика (І.Я.Рудченко), разом з яким написаний роман „Хіба ревуть воли, коли ясла повні?”, болем 280 листів епістолярної спадщини письменника і його сім'ї, першодруковані тексти творів Панаса Мирного, спогаду про нього сучасників, архів журналу „Рідний край”.
Твори Панаса Мирного видані на азербайджанській, болгарській, китайській, литовській, російській, словацькій, чеській та інших мовах.
Музей відкритий в 1940 році. Більше двох десятиліть їм завідував середній син письменника - Михайло Рудченко. У 1951 році у дворі садиби перед будинком встановлений бронзовий бюст Панаса Мирного на постаменті з лабрадориту (скульптор Олексій Олійник, архітектор Макар Вронський). У 1985 році в новому приміщенні відкрита літературна експозиція.
У книзі відгуків відвідувачів музею залишили теплі слова поклонники таланту письменника з Австралії, Англії, Канади, Латвії, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, Японії.
Панас Мирний придбав садибу на 3-ей Кобищанськой вулиці, зараз названій його ім'ям, в березні 1903-го. Сімнадцять останніх років життя він без втоми працював. Закінчував роман „Повія”, написав поему в прозі „Сон”, розповіді „Робота”, „Дрібниця” і „Пригоди з „Кобзарем”, а також вірші, нариси, статті. Переклав українською мовою і видав поему Генрі Лонгфелло „Пісня про Гайявате”, запропонував до друку переклад трагедії Вільяма Шекспіра „Король Лір”, продовжував переводити п'єсу Фрідріха Шиллера „Орлеанська діва”.
Дружина письменника Олександра Рудченко (вроджена Шейдеман) походила з німецької сім'ї. Володіла німецькою і французькою мовами. Навчала музиці в інституті шляхетних дівчат.
Житло Панаса Мирного пам'ятає голоси Лесі Українки і Олени Пчилки, Михайла Коцюбінського і Василя Стефаника, Гната Хоткевіча і Владіміра Самійленко. Клавішей фортепіано доторкалися руки Марії Заньковецкой і Миколи Лисенко.
28 січня 1920-го на сімдесят першому році життя Панас Мирний закінчив земний шлях.
Адреса музею:
36002, м. Полтава, вул. Панаса Мирного, 56 тел. (0532) 596-853; тел./факс 59-68-53 E-mail: panas_mirny@ukr.net Музей працює з 9 до 17 год. Вихідний день – п'ятниця
Усадьба-музей Панаса Мирного – одна из самых богатейших в Украине по количеству мемориальных предметов. Около тысячи личных вещей, книг, документов и фотографий размещены в семи комнатах дома писателя. В музее хранятся более 150 рукописей Панаса Мирного и его старшего брата Ивана Билыка (И.Я.Рудченко), вместе с которым написан роман „Разве ревут волы, когда ясли полны?”, болем 280 листов эпистолярного наследия писателя и его семьи, первопечатные тексты произведений Панаса Мирного, воспоминания о нем современников, архив журнала „Ридный край”.
Произведения Панаса Мирного изданы на азербайджанском, болгарском, китайском, литовском, русском, словацком, чешском и других языках.
Музей открыт в 1940 году. Больше двух десятилетий им заведовал средний сын писателя - Михаил Рудченко. В 1951 году во дворе усадьбы перед домом установлен бронзовый бюст Панаса Мирного на постаменте с лабрадорита (скульптор Алексей Олийнык, архитектор Макар Вронский). В 1985 году в новом помещении открыта литературная экспозиция.
В книге отзывов посетителей музея оставили теплые слова поклонники таланта писателя из Австралии, Англии, Канады, Латвии, Германии, Польши, России, США, Франции, Японии.
Панас Мирный приобрел усадьбу на 3-ей Кобещанской улице, сейчас названной его именем, в марте 1903-го. Семнадцать последних лет жизни он без устали работал. Заканчивал роман „Гулящая”, написал поэму в прозе „Сон”, рассказы „Работа”, „Безделица” и „Приключения с „Кобзарем”, а также стихи, очерки, статьи. Перевел на украинский язык и издал поэму Генри Лонгфелло „Песнь о Гайявате”, предложил к печати перевод трагедии Вильяма Шекспира „Король Лир”, продолжал переводить пьесу Фридриха Шиллера „Орлеанская девственница”.
Жена писателя Александра Рудченко (урожденная Шейдеман) происходила из немецкой семьи. Владела немецким и французским языками. Обучала музыке в институте благородных девиц.
Жилище Панаса Мирного помнит голоса Леси Украинки и Олены Пчилки, Михаила Коцюбинского и Василия Стефаника, Гната Хоткевича и Владимира Самийленко. Клавишей фортепиано дотрагивались руки Марии Заньковецкой и Николая Лысенко.
28 января 1920-го на семьдесят первом году жизни Панас Мирный окончил земной путь.
Адрес музея:
36002, г Полтава, ул. Панаса Мирного, 56. тел. (0532) 59-69-08; тел./факс (0532) 59-68-53;
Если нашли опечатку в описании тайника, выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить автору и модератору.
Использование материалов сайта только с разрешения автора или администрации, а также с указанием ссылки на сайт. Правила использования логотипа и названия игры "Геокэшинг". Размещение рекламы | Авторское право Геокэшинг в соцсетях: