Квітка на камені [VI/6811]

Кам'янець-Подільський не можна уявити без славнозвісного старого замку - унікальної оборонної споруди XI-XVII століть, побудованої на скелястому мисі біля вузького перешийка, через який вела давня головна дорога до Старого міста. Фортеця є головною оборонною спорудою в комплексі укріплень міста і одна із найбільш неприступних оборонних споруд на території сучасної України. Вона займає провідне місце у світовій історії оборонного зодчества. Давнє ядро замку відноситься до ХІІ-ХІІІ ст.
Послаблення Галицько-Волинського князівства внаслідок навали кочівників сприяло підвищеному інтересу до українських земель з боку сусідніх держав – Литви та Польщі.
Літопис приписує відбудову фортеці литовським князям Коріатовичам, які правили Подільським князівством у 60-90-х рр. ХІV ст.
Наприкінці ХV – на поч. ХVІ ст. уже в складі Речі Посполитої фортеця зазнає змін. За участю італійського військового інженера Каміліуса було зведено 7 нових веж, а на середину ХVІ ст. припадає одна із основних реконструкцій фортеці. Ця реконструкція проводилася під керівництвом військового інженера і архітектора І.Претфуса. На середину ХVІ ст. фортифікаційне забезпечення на Поділлі було підняте до європейського рівня.
У процесі будівельної „біографії” фортеці було створено ряд башт, серед них башта Лянцкоронська, яка була збудована у ХV ст., а за Претфуса її реконструйовано. Ця башта зведена на кошти Яна Ласького. На східному фасаді башти Лянцкоронської вмонтовано герб „Кораб”, він вирізьблений на прямокутній кам’яній плиті і являє собою рельєфне зображення човна з щоглою і вітрилом, а також єпископською митрою зліва вгорі.
Під час натурних досліджень 1975 р. з’ясувалося, що до 1544 р. дорога до міста повз замок пролягала попід північним оборонним муром замку та через перший ярус башти Лянцкоронської, де було зроблено наскрізний готичний проїзд. Пізніше, при турках, на ній з’явився кам’яний конусовидний купол з улаштуванням 1791 р. Північного бастіону замку перший ярус башти став підвальним. У рівні другого ярусу ця башта має хід на оборонні мури та до 1672 р. з’єднувалась внутрішнім ходом з баштою Чорною, який був зруйнований турками під час штурму замку.
На початку ХVІІ ст. в зв’язку з удосконаленням артилерії перед західним фасадом фортеці за проектом француза Теофіла Шомберга зведено кам’яно - земляні споруди бастіонної системи, які дістали назву Нової фортеці. З Старою фортецею нові укріплення з’єднувались підйомним мостом.
У період 1672 по 1699 рр., коли Кам’янець перебував під владою турків, деякі зруйновані під час штурму споруди фортеці відновлювалися. Значних перебудов фортеця зазнала в другій половині ХVІІІ ст. – з’явилися Південні і Північні бастіони.
Входження Кам’янця до складу Російської імперії в 1793 р. змінило подальше призначення оборонних споруд. На поч. ХІХ ст. фортеця втратила своє воєнне значення і була пристосована під в’язницю – спочатку для військових, а пізніше для цивільних. Вона проіснувала до 1917 р.
Постановою РНК УРСР від 1928 р. фортеця була оголошена республіканським історико-культурним заповідником, на території якої розташувалась експозиція історичного відділу музею.
Під час оборони міста у 1944 р. у фортеці значних руйнувань зазнали башти та будинки.
Протягом другої пол. ХХ ст. у фортеці проводились консерваційно-реставраційні роботи. З метою створення сучасного культурного туристичного центру і збереження унікального середовища Старого міста на основі „Програми перспективного розвитку НІАЗ „Кам’янець”, опрацьованої Київським науково-дослідним і проектним інститутом містобудування, Кабінет Міністрів України Постановою від 15 березня 1999 р. № 378 затвердив „Комплексну програму розвитку національного історико-архітектурного заповідника „Кам’янець”. 11 травня 1999 р. Хмельницька обласна рада затвердила відповідну обласну Програму. На її сонові Державний Науково-Дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування розробив і затвердив розраховану на 11 років „Перспективну програму консерваційних і реставраційних робіт по комплексу Старого і Нового замку”. Реставраційні роботи проводяться АТЗТ „Кам’янець-Подільськ-реставрація”.
museum.k-p.km.ua

************************************************************** 

Каменец-подольский нельзя представить без знаменитого старого замка - уникального оборонного сооружения XI-XVII веков, построенной на скалистом мысе возле узкого перешейка, через который вела давняя главная дорога к Старому городу. Крепость является главным оборонным сооружением в комплексе укреплений города и одно из наиболее неприступных оборонных сооружений на территории современной Украины. Она занимает ведущее место в мировой истории оборонного зодчества. Давнее ядро замка относится к ХII-ХIII ст.
Ослабление Галицко-волынского княжества в результате нашествия кочевников способствовало повышенному интересу к украинским землям со стороны соседних государств – Литвы и Польши.
Летопись приписывает восстановление крепости литовским князьям Кориатовичам, которые правили Подольским княжеством в 60-90-х гг. ХІV ст.
В конце ХV – нач. ХVІ ст. уже в составе Речи Посполитой крепость подвергается изменениям. При участии итальянского военного инженера Камилиуса было возведено 7 новых башен, а к средине ХVІ ст. приходится одна из основных реконструкций крепости. Эта реконструкция проводилась под руководством военного инженера и архитектора И.Претфуса. К средине ХVІ ст. фортификационное обеспечение на Подолье было поднято к европейскому уровню.
В процессе строительной „биографии” крепости были созданы ряд башен, среди них башня Лянцкоронская, которая была построена в ХV ст., а при Претфусе она была реконструирована. Эта башня возведена на средства Яна Лаского. На восточном фасаде башни Лянцкоронской вмонтирован герб „Кораб”, он вырезан на прямоугольной каменной плите и являет собой рельефное изображение лодки с мачтой и парусом, а также епископской митрой слева наверху.
Во время натурных исследований в 1975 г. выяснилось, что до 1544 г. дорога к городу мимо замка пролегала под северной оборонной стеной замка и через первый ярус башни Лянцкоронской, где был сделан сквозной готический проезд. Позже, при турках, на ней появился каменный конусовидный купол с обустраиванием в 1791 г. Северного бастиона замка первый ярус башни стал подвальным. В уровне второго яруса эта башня имеет ход на оборонные стены и до 1672 г. соединялась внутренним ходом с башней Черной, который был разрушен турками во время штурма замка.
В начале ХVІІ ст. в связи с усовершенствованием артиллерии перед западным фасадом крепости по проекту француза Теофила Шомберга возведено каменно-земляные сооружения бастионной системы, которые получили название Новой крепости. Со Старой крепостью новые укрепления соединялись подъемным мостом.
В период 1672 по 1699 гг., когда Камянец находился под властью турков, некоторые разрушенные во время штурма сооружения крепости возобновлялись. Значительные перестройки крепость испытала во второй половине ХVІІІ ст. – появились Южные и Северные бастионы.
Вхождение Каменца в состав Российской империи в 1793 г. Изменило последующее назначение оборонных сооружений. На нач. ХІХ ст. крепость потеряла свое военное значение и была приспособлена под тюрьму – сначала для военных, а позже для гражданских. Она просуществовала до 1917 г.
Постановлением РНК УССР от 1928 г. крепость была объявлена республиканским историко-культурным заповедником, на территории которой расположилась экспозиция исторического отдела музея.
Во время обороны города в 1944 г. в крепости значительных разрушений испытали башни и дома.
На протяжении второй пол. ХХ в. в крепости проводились консервационно-реставрационные работы. С целью создания современного культурного туристического центра и сохранения уникальной среды Старого города на основе „Программы перспективного развития НИАЗ „Кам’янець”, проработанной Киевским научно-исследовательским и проектным институтом градостроительства, Кабинет Министров Украины Постановлением от 15 марта в 1999 г. № 378 утвердил „Комплексную программу развития национального историко-архитектурного заповедника „Кам’янець”. 11 мая в 1999 г. Хмельницкий областной совет утвердил соответствующую областную Программу. На ее основе Государственный Научно-исследовательский институт теории и истории архитектуры и градостроительства разработал и утвердил рассчитанную на 11 лет „Перспективную программу консервационных и реставрационных работ по комплексу Старого и Нового замка”. Реставрационные работы проводятся АТЗТ „Кам’янець-Подільськ-реставрація”. 
museum.k-p.km.ua