(ретро фото) Свято-Николаевский храм села Тритузное
Автор: dombrovskii_а
Создан: 15.03.2010
Опубликован: 15.03.2010
(отредактирован: 15.03.2010)
Компаньоны: Україна
Описание окружающей местности
Свято-Николаевский храм села Тритузное
1 февраля 1936 года г. Каменской был переименован в г. Днепродзержинск. В 1938 годув его состав вошли села Романково и Тритузное.
Долгое время не было своего храма в селе Тритузном. Наконец, в 1784 году, на сельском собрании было решено ходатайствовать перед архиепископом Никифором о строительстве храма. Обращаясь с прошением о благословении, крестьяне писали в своем письме: «Слобода наша Тритузова поселена бывших запорожских мест людьми, в коей ныне имеется приходских дворов 107; за неимением в ней церкви, оная принадлежала приходам в восьми верстах от села Каменского Рождества-Богородичной церкви; прошлого ж 1778 года, августа 4-го дня, по данному от нас антецессору вашего Преосвященства, Преосвященнейшему Евгению, архиепископу Славянскому, доношению, в силе, учиненной его Преосвященства резолюции... указом велено, в рассуждении далекого оной слободы Тритузной, от каменского прихода расстояния, принадлежать села Карнауховки к состоящей в 5-ти верстах Варваринской церкви, к коей нижайше просим - о дозволении в настоящей нашей слободе Тритузновой вновь Николаевскую церковь заложить».
Перед началом строительства храма на слободском совете были выбраны представитель - Клим Горбенко, Степан Гайдаренко и Иван Повстяный, на которых возложили все работы по устройству храма. Затем было отмерено и выделено 120 десятин земли для будущей церкви и притча, а также заготовлено 180 колод для церковных стен.
Основным жертвователем в постройке храма был Иосиф Нороха - богатый крестьянин. О разрешении на основание храма святителя Николая тритузенцы просили ходатайствовать у правителя Екатеринославского наместництва генерал-майора Синельникова И.М., который вместе с письмом отослал и план выделенной земли для будущего храма.
13 сентября 1785 года была выдана благословенная грамота на закладку и строительство церкви. Со временем, 2 ноября, протоиерей Феодор Фомич освятил место под строительство. Храм был возведен местными мастерами всего за два года. Незадолго до освящения, его украсили прекрасным иконостасом, расписали стены, и подготовили все необходимое для богослужения. 28 октября 1784 года Свято-Николаевский храм был торжественно освящен.
Шли годы.... Тритузное, как и другие села, ширилось и разрасталось, но в начале XIX века храм посетила беда - он сгорел после большого пожара в поселке.
В 1820 году была построена новая каменная церковь в честь святителя Николая, архиепископа Мир Ликийских Чудотворца - однопрестольная, с деревянным иконостасом, в котором было 23 иконы. В храме была серебряная богослужебная утварь, а также, очень красивая икона великомученика Димитрия в серебряной ризе. К сожалению, ни одна вещь, которая была в церкви, до настоящего времени не сохранилась.
В 1923-1925 году храм значительно пострадал при изъятии большевиками церковных ценностей, но продолжал действовать. У прихода катастрофически не хватало средств для надлежащего ухода и ремонта здания. Храм постепенно разрушался. В 1925 году был также отобран дом священника для нужд горкомунхоза.
8 апреля 1934 года ВЦИК выносит постановление о закрытии храма святителя Николая в селе Тритузном. Формальным поводом для закрытия храма послужило уменьшение количества прихожан. Во время немецкой оккупации в 1941 - 1943 годах были открыты многочисленные храмы, в том числе и Свято-Николаевский в поселке Тритузное.
В послевоенные годы храм святителя Николая в Тритузном периодически то открывался, то закрывался, так как в атеистическом государстве жизнь Православной Церкви была нестабильной.
В 60-х годах ХХ столетия Свято-Николаевский храм был закрыт, но здание церкви сохранилось до наших дней. Среди храмов, история которых очень тесно связана с запорожцами, он единственный, который сохранился до нашего времени. Этот храм находится в почти безлюдном месте на территории Приднепровского химического завода. К сожалению, в настоящее время храм принадлежит Киевскому Патриархату.
1 лютого 1936 р. Каменської був перейменований в м. Дніпродзержинськ. У 1938 році до його складу увійшли села Романково і Тритузне.
Довгий час не було свого храму в селі Тритузне. Нарешті, у 1784 році, на сільському зборах було вирішено клопотати перед архієпископом Никифором про будівництво храму. Звертаючись з проханням про благословення, селяни писали у своєму листі: «Слобода наша Трітузова поселена колишніх запорозьких місць людьми, в якій нині є парафіяльних дворів 107; за відсутністю в ній церкви, она належала парафіях за вісім верст від села Кам'янського Різдва-Богородичної церкви; минулого ж 1778 року, 4 серпня-го дня, за даним від нас антецессору вашого Преосвященства, Преосвященний Євгену, архієпископу Слов'янському, доношених, в силі, вчиненої його Преосвященства резолюції ... указом велено, в міркуванні далекого оной слободи Тритузне, від Каменського приходу відстані, належати села Карнаухівка до складається в 5-ти верстах Варваринської церкви, до якого найнижча просимо - про дозвіл у цій нашій слободі Трітузновой знову Миколаївську церкву закласти ».
Перед початком будівництва храму на Слобідській раді були обрані представник - Клим Горбенко, Степан Гайдаренко та Іван Повстяний, на яких поклали всі роботи з облаштування храму. Потім було відміряно і виділено 120 десятин землі для майбутньої церкви і притча, а також заготовлено 180 колод для церковних стін.
Основним жертводавців у спорудженні храму був Йосип Нороха - багатий селянин. Про дозвіл на заснування храму святителя Миколи трітузенци просили клопотати у правителя Катеринославського намісництва генерал-майора Синельникова І.М., який разом з листом відіслав і план виділеній землі для майбутнього храму.
13 вересня 1785 була видана благословенна грамота на закладення і будівництво церкви. Згодом, 2 листопада, протоієрей Феодор Хомич освятив місце під будівництво. Храм був зведений місцевими майстрами всього за два роки. Незадовго до освячення, його прикрасили прекрасним іконостасом, розписали стіни, і підготували все необхідне для богослужіння. 28 жовтня 1784 Свято-Миколаївський храм був урочисто освячений.
Йшли роки .... Тритузне, як і інші села, ширилося і розросталося, але на початку XIX століття храм відвідала біда - він згорів після великої пожежі в селищі.
У 1820 році була побудована нова кам'яна церква на честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських Чудотворця - однопрестольная, з дерев'яним іконостасом, в якому було 23 ікони. У храмі була срібна богослужбова начиння, а також, дуже гарна ікона великомученика Димитрія в срібною ризі. На жаль, ні одна річ, яка була в церкві, до теперішнього часу не збереглася.
У 1923-1925 році храм значно постраждав при вилученні більшовиками церковних цінностей, але продовжував діяти. У приходу катастрофічно не вистачало коштів для належного догляду та ремонту будівлі. Храм поступово руйнувався. У 1925 році був також відібраний будинок священика для потреб міськкомунгоспу.
8 квітня 1934 ВЦВК виносить постанову про закриття храму святителя Миколая в селі Тритузне. Формальним приводом для закриття храму стало зменшення кількості парафіян. Під час німецької окупації в 1941 - 1943 роках були відкриті численні храми, у тому числі і Свято-Миколаївський в селищі Тритузне.
У післявоєнні роки храм святителя Миколая у Тритузне періодично то відкривався, то закривався, тому що в атеїстичному державі життя Православної Церкви була нестабільною.
У 60-х роках ХХ століття Свято-Миколаївський храм був закритий, але будівля церкви збереглося до наших днів. Серед храмів, історія яких дуже тісно пов'язана із запорожцями, він єдиний, який зберігся до нашого часу. Цей храм знаходиться в майже безлюдному місці на території Придніпровського хімічного заводу. На жаль, в даний час храм належить Київському Патріархату.
