На территории Никопольского района находится самый высокий в степной полосе Евразии скифский курган – Нечаева могила. Ныне его высота составляет 15,1 м, а в начале ХХ века он был на 3-3,5 м выше. В XIX в. произвести раскопки Нечаевой могилы собирались Забелин И.Е. и Яворницкий Д.И., однако помещики и крупные землевладельцы Нечаевы, на территории владения которых находился курган упорно не давали добро на проведение соответствующих работ. В конце 1943 – начале 1944 гг. Нечаева могила оказалась в зоне активных боевых действий. Стремясь удержать Никопольский плацдарм любой ценой, гитлеровцы превратили курган в хорошо укрепленную огневую точку. В ходе упорных боев господствующая над местностью высота не раз переходила из рук в руки. Ныне на месте кровопролитных сражений у подножия древнего кургана установлен памятник советским воинам. В послевоенные годы приступить к исследованию Нечаевой могилы планировали такие выдающиеся археологи того времени, как Тереножкин А.И. и Мозолевский Б.Н., однако раскопки так и не были начаты. Скорее всего, главной причиной тому стало опасение за жизни людей, ведь в древнем кургане со времен войны могли оставаться неразорвавшиеся авиационные бомбы и артиллерийские снаряды.
Таким образом, Нечаева могила остается неисследованной и по сей день. Этот древний курган возвышается над степью, продолжая хранить свои тайны…
Проезжий путник на мгновенье
Ты здесь скорбя остановись
И сердца горестным волненьем
Ты этим плитам поклонись
Тут на священном этом месте
Где боль застыла на века
Не уронив гвардейской чести
Ушли в бессмертье три полка…
Л.Игнатенко
9 мая 1993 г.
Эти солдаты и поныне лежат на линии огня : в своих окопах, траншеях и блиндажах, захороненные там местными жителями в феврале 1944-го…
Полторы тысячи жизней. Такова цена, которую пришлось платить воинам 35-й , 57-й и 47-й гвардейских стрелковых дивизий 8 –й гвардейской армии В.И.Чуйкова на юге Украины за взятие шестнадцатиметровой господствующей высоты “167,3” “Могила Нечаева”, находящейся на Днепропетровщине, в месте , где причудливым образом сходятся границы трех районов : Никопольского, Солонянского и Томаковского…
Это была последняя высота в их жизни – военная и нравственная. Они взяли и ту и другую. И не ушли с нее, навсегда оставшись на той земле из России и Белоруссии, Грузии и Армении, Казахстана и Узбекистана…
Полвека им не отдавали почестей, не зажигали в их честь Вечный огонь. Полвека они были безымянными, и мы ничего не знали об их подвиге.
Теперь все не так. У седого кургана возвышается величественный Мемориал Славы, возведенный трудящимися Никопольского завода ферросплавов и увековечивший их имена.
Теперь они с нами. Навсегда…
Бои за высоту начались в декабре 1943 года, с выходом 4 гв. стрелкового корпуса 8 гв. армии в составе 35 гв. СД , 47гв.СД ,57гв.СД на линию боевого соприкосновения с Никопольской группировкой противника в районе высоты 167,3 “Могила Нечаева”.
5 декабря 1943 года 170 гв, стр. полк 57 гв. СД. в составе 1-го и 2-го стр. б-нов, с двумя батареями 64 гв. ОИПТД и одной батареей 128 гв. АП, в соответствии с приказом штурмом овладели высотой, где и закрепились.
6 декабря 1943 года противник нанес фланговый удар в районе с. Менделеевка танками и бронетранспортерами в общем количестве до 50 машин, прорвав наш передний край.
170 гв. СП, выполнявший задачу по овладению высотой ,начал вести ,заняв круговую оборону ,неравный бой в окружении с превосходящими силами противника , который продолжался до глубокой ночи. В ночь с 6 на 7 декабря полк прорвал кольцо окружения и вернулся на исходные позиции ,соединившись с основными силами дивизии. Из окружения вышло от 75 до 100 солдат и офицеров.
Оборонительные бои продолжались до 18 декабря 1943 года.
19 декабря 1943 года на этом участке фронта 4гв.стр. корпус в составе 35гв. СД, 47 гв. СД., прорвав первую линию обороны противника ,вместе с приданными ему частями усиления – (23 мин.бригадой ,99 ПАП, 141 ОТП, 524 МП, 11 ТБр, 991 САП, 870 ЛАП, 1810 ИПТАП, 87 ГМЧ , 52 ,54 и 55 АИСБ ) – начал крупномасштабную наступательную операцию с целью прорыва глубокоэшелонированной обороны противника на всю глубину, в направлении г. Никополь.
В соответствии с приказом командира корпуса 57 гв. СД сдерживала правый фланг противника в районе с. Менделеевка , 47 гв. СД овладела с. Любимовка, а 35 гв.СД находившаяся на направлении главного удара, штурмом овладела высотой 167,3 Могила Нечаева, где проходила вторая линия обороны противника.
20 декабря 1943 г. в бой был дополнительно введен из резерва 172 гв. СП 57гв.СД, который начал вести боевые действия западнее высоты.
21 декабря 1943 г. Два батальона противника при поддержке 14 танков ,прорвав после 4-х часового ожесточенного боя наш передний край на позициях 174 гв. СП 57 гв.СД нанесли фланговый удар по балке ГРУЗСКАЯ с направления х.Охочий (Червонный Чумак ) , выйдя таким образом в тыл частям 35 гв. СД и к высоте 167,3.
В результате этого удара 2 батальона 174 гв. СП, часть сил 172 гв. СД , а также 24 отд. огнеметный батальон ,занимавшие оборону по западным склонам балки Грузская, вынуждены были вести бой в окружении. Остатки этих батальонов мелкими группами к вечеру вышли из окружения в район высоты 167,3 , где артиллерия 35гв. СД и танки 11 танковой бригады вели огневой бой с прорвавшимися танками и пехотой противника.
22 декабря 1943г. 172 гв. СП ,ведя бой с 2,00 ,вытеснил противника на западную отметку высоты 167,3, восстанавливая прежнее положение.
4 гв. стрелковый корпус, понесший за три дня кровопролитных ожесточенных боев большие потери в живой силе и технике , получил приказ перейти к жесткой обороне на достигнутых рубежах.
Вторая линия обороны ( с взятием высоты 167,3 19.12.43 ) частично была прорвана, но развить первоначально достигнутый успех сил не хватило, т.к. противник подтянул значительные резервы танков и пехоты с глубины обороны, где в это время находилось от 10 до 12 пехотных и танковых дивизий 6-й немецкой армии, самой сильной из находившихся в то время на советско–германском фронте армий вермахта.
28 декабря 1943 г., после отвода 35 гв. СД на отдых и доукомлектование и передислокации 172гв.СП 57 гв. СД , который вел здесь активные боевые действия до 15 января 1944 г.
16 января 1944 г. после передислокации всего 4 гв. стр. корпуса на 20 км.правее по фронту , в район с. Новониколаевка – Лошкаревка, боевые рубежи в районе высоты 167,3 заняла 60гв.СД 6 – Армии , которая вела здесь боевые действия до 5 февраля 1944 г. т.е. до успешного развития Криворожско-Никопольской наступательной операции. Успешный прорыв обороны на Никопольском направлении был осуществлен 31 января 1944 г. в районе с. Новониколаевки в направлении Чертомлык – Апостолово. Но для этого, после оценки соотношения сил, уже потребовались силы всей 8 гв. Армии (4гв. СК ,28гвСК 29гв. СК ) с приданным ей для усиления 4 гв. механизированным корпусом. В результате этого удара противник, бросая из-за распутицы тяжелую технику и вооружение, под нависшей угрозой окружения начал отступление с Никополского плацдарма.
После отхода наших войск на преследовании противника , местные жители ,которые и поныне живут в данной местности, захоронили на поле боя перед высотой 167,3 Могила Нечаева до полутора тысяч погибших наших солдат и офицеров. Для захоронения использовались окопы, транщеи, глубокие воронки.
Из общего числа погибших в данном районе боевых действий в 1965г., согласно приказу Министра обороны СССР ,было увековечено лишь 89 имевшихся в военкомате имен павших воинов ,захороненных в ближайших братских могилах с. Лукиевка и Красиндорф.
Усилиями учителя истории средней школы с. Веселое (центральная усадьба бывшего с-за “Победа” ) КАРАПУД Марии Михайловны и ее учеников семьи этих воинов были разысканы. Имена остальных воинов оставались в неизвестности, т.к. во время войны списки потерь воинскими частями не оставлялись ,ввиду их секретности, а после войны они были сданы в ЦАМО СССР ,где хранятся и поныне (в ЦАМО РФ ).
В результате многолетних усилий группы “ПОИСК” Никопольского завода ферросплавов под руководством работника завода ИГНАТЕНКО Леонида Александровича история боевых действий в районе высоты 167,3 Могила Нечаева полностью восстановлена. После многократных поездок в Центральный Архив МО СССР (РФ) восстановлены имена свыше 1400 погибших здесь воинов, которые ранее известны и увековечены не были. В результате публикации списков погибших воинов в различных республиках бывшего СССР найдено более 200 их семей. Найдено также более 100 ветеранов войны – непосредственных участников этих боев.
За героизм и мужество, проявленное при штурме высоты 167,3 Могила Нечаева, более 300 воинов были награждены орденами Славы ,Красной Звезды, медалями “За отвагу”,”За боевые заслуги” . Одному из них – командиру роты автоматчиков гв. ст.л-ту Поцелуеву Ивану Николаевичу, присвоено звание Героя Советского Союза.
Решением исполкома Никопольского районного Совета народных депутатов (№242 от 26.10.1990г. ) по результатам этой поисковой работы было принято постановление об увековечении памяти воинов, которые погибли в районе скифского кургана Могила Нечаева в 1943 – 1944 гг.
На строительстве памятника настаивали родственники и однополчане погибших. Потребность в нем ощущалась очень строго т.к. ежегодно 9 мая , в День Победы , к Могиле Нечаева приезжали и приезжают десятки семей погибших воинов и ветераны этих ожесточенных кровопролитных боев. Руководство сельхозпредприятия “Победа” (директор Белый С.Д.) и администрация средней школы с. Веселое ( директор Дмитриев А.П.) делали все возможное, чтобы обеспечит прием, размещение, питание и транспортное обслуживание приезжающих гостей. Эта проблема неоднократно освещалась на страницах городских, районных и областных газет.
В 1993 году сельхозпредприятие “Победа “ являлось аграрным цехом Никопольского завода ферросплавов. Трудовым коллективом завода и его руководством (директор Величко Б.Ф.) было принято решение о строительстве мемориального комплекса за счет завода.
9 мая 1993 года мемориальный комплекс “Высота 167,3 “Могила Нечаева” был торжественно открыт.
На плитах мемориала увековечено 1420 ранее неизвестных имен воинов Советской Армии.
Военно–историческая справка составлена руководителем группы “ПОИСК” ОАО Никопольский завод ферросплавов, ИГНАТЕНКО Л.А.
На території Нікопольського району знаходиться найвищий у степовій смузі Євразії скіфський курган - Нечаєва могила. Нині його висота становить 15,1 м, а на початку ХХ століття він був на 3-3,5 м вище. У XIX ст. призвести розкопки Нечаєвої могили збиралися Забєлін І.Є. і Яворницький Д.І., проте поміщики і великі землевласники Нечаєва, на території володіння яких знаходився курган вперто не давали добро на проведення відповідних робіт. В кінці 1943 - початку 1944 рр.. Нечаєва могила опинилася в зоні активних бойових дій. Прагнучи утримати Нікопольський плацдарм будь-яку ціну, гітлерівці перетворили курган в добре укріплену вогневу точку. В ході запеклих боїв пануюча над місцевістю висота не раз переходила з рук в руки. Нині на місці кровопролитних боїв біля підніжжя стародавнього кургану встановлено пам'ятник радянським воїнам. У післявоєнні роки приступити до дослідження Нечаєвої могили планували такі видатні археологи того часу, як Тереножкін А.І. і Мозолевський Б.М., проте розкопки так і не були початі. Швидше за все, головною причиною тому стало побоювання за життя людей, адже в древньому кургані з часів війни могли залишатися не розірвалися, авіаційні бомби і артилерійські снаряди.
Таким чином, Нечаєва могила залишається недослідженою і до цього дня. Цей давній курган підноситься над степом, продовжуючи зберігати свої таємниці ...
Проїжджий подорожній на мить
Ти тут засмучений зупинися
І серця гірким хвилюванням
Ти тих плитах вклонися
Тут на священному цьому місці
Де біль застигла на століття
Не впало гвардійської честі
Пішли в безсмертя три полки ...
Л. Ігнатенко
9 травня 1993
Ці солдати й понині лежать на лінії вогню: у своїх окопах, траншеях і бліндажах, захоронення там місцевими жителями в лютому 1944-го ...
Півтори тисячі життів. Така ціна, яку довелося платити воїнам 35-й, 57-й і 47-ї гвардійських стрілецьких дивізій 8-ї гвардійської армії В. І. Чуйкова на півдні України за взяття шестнадцатіметровой панівної висоти "167,3" "Могила Нечаєва", що знаходиться на Дніпропетровщині, у місці, де химерним чином сходяться кордони трьох районів: Нікопольського, Солонянського та Томаківського ...
Це була остання висота в їх житті - військова та моральна. Вони взяли і ту й іншу. І не пішли з неї, назавжди залишившись на тій землі, з Росії та Білорусії, Грузії і Вірменії, Казахстану та Узбекистану ...
Півстоліття їм не віддавали почестей, не запалювали на їхню честь Вічний вогонь. Півстоліття вони були безіменними, і ми нічого не знали про їхній подвиг.
Тепер все не так. У сивого кургану височіє величний Меморіал Слави, зведений трудящими Нікопольського заводу феросплавів і увічнив їхні імена.
Тепер вони з нами. Назавжди ...
Бої за висоту почалися в грудні 1943 року, з виходом 4 гв. стрілецького корпусу 8 гв. армії у складі 35 гв. СД, 47гв.СД, 57гв.СД на лінію бойового зіткнення з Нікопольської угрупованням противника в районі висоти 167,3 "Могила Нечаєва".
5 грудня 1943 170 гв, стор полк 57 гв. СД. у складі 1-го і 2-го стор б-нів, з двома батареями 64 гв. ОІПТД і однією батареєю 128 гв. АП, відповідно до наказу штурмом оволоділи висотою, де і закріпилися.
6 грудня 1943 ворог завдав фланговий удар в районі с. Менделєєвка танками і бронетранспортерами в загальній кількості до 50 машин, прорвавши наш передній край.
170 гв. СП, що виконував завдання з оволодіння висотою, почав вести, зайнявши кругову оборону, нерівний бій в оточенні з переважаючими силами противника, який тривав до глибокої ночі. У ніч з 6 на 7 грудня полк прорвав кільце оточення і повернувся на вихідні позиції, з'єднавшись з основними силами дивізії. З оточення вийшло від 75 до 100 солдатів і офіцерів.
Оборонні бої тривали до 18 грудня 1943 року.
19 грудня 1943 на цій ділянці фронту 4гв.стр. корпус у складі 35гв. СД, 47 гв. СД., Прорвавши першу лінію оборони противника, разом з доданими йому частинами підсилення - (23 мін.брігадой, 99 ПАП, 141 ОТП, 524 МП, 11 тбр, 991 САП, 870 лап, 1810 Іптап, 87 ГМЧ, 52, 54 і 55 АІСБ) - почав великомасштабну наступальну операцію з метою прориву глибокоешелонованого оборони противника на всю глибину, у напрямку м. Нікополь.
Відповідно до наказу командира корпусу 57 гв. СД стримувала правий фланг противника в районі с. Менделєєвка, 47 гв. СД оволоділа с. Любимівка, а 35 гв.СД що знаходилася на напрямку головного удару, штурмом оволоділа висотою 167,3 Могила Нечаєва, де проходила друга лінія оборони супротивника.
20 грудня 1943 в бій був додатково введено з резерву 172 гв. СП 57гв.СД, який почав вести бойові дії на захід від висоти.
21 грудня 1943 Два батальйони противника при підтримці 14 танків, прорвавши після 4-х годинного запеклого бою наш передній край на позиціях 174 гв. СП 57 гв.СД завдали флангового удару по балці Грузька з напрямку х.Охочій (Червоний Чумак), вийшовши таким чином у тил частинам 35 гв. СД і до висоти 167,3.
У результаті цього удару два батальйону 174 гв. СП, частину сил 172 гв. СД, а також 24 відділення. вогнеметний батальйон, що займали оборону по західним схилах балки Грузька, змушені були вести бій в оточенні. Залишки цих батальйонів дрібними групами до вечора вийшли з оточення в район висоти 167,3, де артилерія 35гв. СД і танки 11 танкової бригади вели вогневий бій з прорвалися танками і піхотою противника.
22 грудня 1943р. 172 гв. СП, ведучи бій з 2,00, витіснив противника на західну позначку висоти 167,3, відновлюючи попереднє положення.
4 гв. стрілецький корпус, зазнав за три дні запеклих боїв кровопролитних великі втрати в живій силі і техніці, отримав наказ перейти до жорсткої оборони на досягнутих рубежах.
Друга лінія оборони (із взяттям висоти 167,3 19.12.43) частково була прорвана, але розвинути досягнутий успіх спочатку сил не вистачило, тому що противник підтягнув значні резерви танків і піхоти з глибини оборони, де в цей час знаходилося від 10 до 12 піхотних і танкових дивізій 6-ї німецької армії, найсильнішою з тих, в той час на радянсько-німецькому фронті армій вермахту.
28 грудня 1943, після відведення 35 гв. СД на відпочинок і доукомлектованіе і передислокації 172гв.СП 57 гв. СД, який вів тут активні бойові дії до 15 січня 1944
16 січня 1944 після передислокації всього 4 гв. стор корпуси на 20 км.правее по фронту, в район с. Новомиколаївка - Лошкарівка, бойові рубежі в районі висоти 167,3 зайняла 60гв.СД 6 - Армії, яка вела тут бойові дії до 5 лютого 1944 тобто до успішного розвитку Криворізько-Нікопольської наступальної операції. Успішний прорив оборони на Нікопольському напрямку був здійснений 31 січня 1944 в районі с. Новомиколаївки у напрямку Чортомлик - Апостолово. Але для цього, після оцінки співвідношення сил, вже потрібні сили всієї серпня гв. Армії (4гв. СК, 28гвСК 29гв. СК) з приданим їй для посилення 4 гв. механізованим корпусом. У результаті цього удару противник, кидаючи з-за бездоріжжя важку техніку і озброєння, під навислої загрозою оточення почав відступ з Нікополского плацдарму.
Після відходу наших військ на переслідуванні противника, місцеві жителі, які й понині живуть в даній місцевості, поховали на полі бою перед висотою 167,3 Могила Нечаєва до півтори тисячі загиблих наших солдатів і офіцерів. Для поховання використовувалися окопи, транщеі, глибокі воронки.
Із загального числа загиблих в даному районі бойових дій в 1965р., Згідно з наказом Міністра оборони СРСР, було увічнено лише 89 тих, що були у військкоматі імен полеглих воїнів, похованих у братських могилах найближчих с. Лукіївка і Красіндорф.
Зусиллями вчителя історії середньої школи с. Веселе (центральна садиба колишнього з-за "Перемога") КАРАПУД Марії Михайлівни та її учнів сім'ї цих воїнів були розшукані. Імена інших воїнів залишалися в невідомості, тому що під час війни списки втрат військовими частинами не залишалися, зважаючи на їх секретності, а після війни вони були здані в ЦАМО СРСР, де зберігаються і понині (в ЦАМО РФ).
В результаті багаторічних зусиль групи "ПОШУК" Нікопольського заводу феросплавів під керівництвом працівника заводу ІГНАТЕНКО Леоніда Олександровича історія бойових дій у районі висоти 167,3 Могила Нечаєва повністю відновлена. Після багаторазових поїздок до Центрального Архів МО СРСР (РФ) відновлені імена понад 1400 загиблих тут воїнів, які раніше відомі й увічнені не були. В результаті публікації списків загиблих воїнів у різних республіках колишнього СРСР знайдено більше 200 їх сімей. Знайдено також понад 100 ветеранів війни - безпосередніх учасників цих боїв.
За героїзм і мужність, виявлену при штурмі висоти 167,3 Могила Нечаєва, понад 300 воїнів були нагороджені орденами Слави, Червоної Зірки, медалями "За відвагу", "За бойові заслуги". Одному з них - командиру роти автоматників гв. ст.л-ту Поцелуєва Івану Миколайовичу, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Рішенням виконкому Нікопольського районної Ради народних депутатів (№ 242 від 26.10.1990г.) За результатами цієї пошукової роботи було прийнято постанову про увічнення пам'яті воїнів, які загинули в районі скіфського кургану Могила Нечаєва в 1943 - 1944 рр..
На будівництві пам'ятника наполягали родичі та однополчани загиблих. Потреба в ньому відчувалася дуже суворо тому щорічно 9 травня, в День Перемоги, до Могили Нечаєва приїжджали і приїжджають десятки сімей загиблих воїнів та ветерани цих запеклих кровопролитних боїв. Керівництво сільгосппідприємства "Перемога" (директор Білий С.Д.) і адміністрація середньої школи с. Веселе (директор Дмитрієв О.П.) робили все можливе, щоб забезпечити прийом, розміщення, харчування і транспортне обслуговування приїжджають гостей. Ця проблема неодноразово висвітлювалася на сторінках міських, районних і обласних газет.
У 1993 році сільгосппідприємство "Перемога" було аграрним цехом Нікопольського заводу феросплавів. Трудовим колективом заводу та його керівництвом (директор Величко Б.Ф.) було прийнято рішення про будівництво меморіального комплексу за рахунок заводу.
9 травня 1993 меморіальний комплекс "Висота 167,3" Могила Нечаєва "був урочисто відкритий.
На плитах меморіалу увічнено 1420 раніше невідомих імен воїнів Радянської Армії.
Військово-історична довідка складена керівником групи "ПОШУК" ВАТ Нікопольський завод феросплавів, ІГНАТЕНКО Л.А.
